Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

Я зазирнула в телефон і вже наважилася написати йому. Саме в цей момент у календарі вигулькнуло запрошення. Воно надійшло від хлопця з роботи на ім’я Скотт.

Ми познайомилися вісім років тому, обідаючи в коледжі зі спільними друзями. Минулого літа знову зустрілися на зупинці ґуґл-шатла. Трохи згодом я запросила його на обід — цього разу на роботі, під час зустрічі випускників Гарварду. Там, за столом, я розповіла, що маю намір вивчити мову програмування R. Він повідомив, що щойно покинув докторантуру з математики, та запропонував навчати мене.

Ми почали зустрічатися на роботі щотижня. Він був природженим учителем — добрим, терплячим, дотепним.

— Що ти можеш сказати про розподіл часу виверження гейзера Старий Служака на основі візуалізації, створеної тобою в R? — запитав він мене на одному із занять.

— Він бімодальний?

— Так! — радісно вигукнув мій педагог і дав мені п’ять.

На жаль, Скотт загасив флірт, що починав розгоратися між нами, зізнавшись, що не полюбляє екзотичні подорожі та натовп на «Палаючій людині». Я його викреслила.

Але це було раніше. Тоді ж, ідучи додому після зустрічі з Надею, я зрозуміла, що в характері Скотта є багато рис, про які сказала Наді, що саме їх шукаю. І що поряд із ним я почуваюся розумною та дотепною, відчуваю, що він мене цінує, і мені спокійно в наших стосунках.

Відтак, іще раз поглянувши на Скотта крізь призму того, що має значення, я усвідомила, що початкові поверхневі вподобання відвертають увагу від основного. Мені подобалось, як я почуваюся біля нього, хоча його й жахала думка про те, щоб не спати всю ніч на вечірці у пустелі. За роки, що минули відтоді, я з’ясувала, що поради Наді були не просто розумні — їх підкріплювали численні дослідження.

Тієї доленосної суботи, гуляючи Парком Долорес і милуючись горизонтом Сан-Франциско, я прийняла запрошення Скотта на обід.

Ті обіди стали щотижневими, а потім і щоденними. Ми почали співчувати одне одному після жахливих побачень із незнайомцями з Інтернету. Скотт із другом знімали біля мого будинку пародійне ютуб-шоу, що мало назву «Silly Valley», і ми зустрічалися на кілька хвилин перед записом або після нього.

Одного разу, прощаючись після чергового обіду, він узяв білу квітку, що впала з дерева, і встромив її у моє волосся.

— Ми ніби в якомусь хайку, — сказав Скотт.

Я промовила, що вільна у п’ятницю, а тоді він запросив мене на прогулянку (тож технічно запрошення було моє).

Скотт анітрохи не нагадував Браяна. Він чітко показував, що цікавиться мною. Мені було весело його бачити та проводити з ним час. У голові не звучав голос, який запитував: «А я йому подобаюся?» Бо я знала, що подобаюся. Він надсилав мені повідомлення на кшталт: «Я радий був тебе бачити сьогодні», «Мені подобається, як ти мислиш» і «Я хочу чогось більшого з тобою».

За два тижні після нашого першого офіційного побачення я, роздратована якимись його словами, надіслала йому гнівне повідомлення. З минулих стосунків я знала, що зараз спалахне сварка. Я сидітиму на дивані, сердито клацаючи телефоном, моє серце шалено калататиме, й очі не кліпатимуть, бо обстрілюватиму його залпами коротких злих повідомлень, виливаючи своє обурення. Я знала також, що станеться далі: це повториться ще кілька разів, доки я не засмучуся так, що повернуся до давніх і перевірених способів протесту — найімовірніше, ігноруватиму його дзвінки та повідомлення (пригадуєте щось таке про тривожний тип прив’язаності?).

Але ми не пішли тим шляхом, бо натомість Скотт відповів: «Обговорімо це особисто». Це було моє перше знайомство з кимось таким безпечним. Це був зовсім новий досвід. Ми обговорювали питання замість того, щоб починати запеклу лайку (непогано, що його мама — психотерапевт).

Минуло вже шість років відтоді, як я запросила Скотта на той обід у «Ґуґлі».

Дотепер ми двічі побували на «Палаючій людині» (він зрештою таки згодився на це), у п’ятиденній подорожі з дайвінгом у Таїланді, жили в одній квартирі та разом звели в могилу один базилік і три сукуленти.

Ми щасливі. Ми говоримо, що R — це мова нашого кохання.

Ключові висновки

1. Наука про стосунки може розповісти нам, що насправді важливо для тривалих взаємин. Шукайте супутників життя — надійних людей, що заслуговують на довіру та залишаться з вами на довгий час. Уникайте партнерів для випускного — тих, із ким можна весело провести якийсь час, але хто зрештою вас зрадить.

2. Поверхневі особливості, як-от зовнішність і гроші, мають менше значення для успішних тривалих взаємин, ніж здається більшості людей, бо фізичний потяг згасає і ми пристосовуємося до обставин. Те саме стосується спільних інтересів і схожих характерів.

3. Гарний партнер для тривалих стосунків — відданий, добрий та емоційно стабільний. Це людина, поряд із якою можна зростати, ухва­лювати складні рішення та конструктивно сваритися.

4. Зрештою, взаємини — це те, що відбувається, коли ви вдвох поєднуєтеся. Зосередьтеся на рисах характеру, які розкриває у вас ця людина, бо саме таким ви будете поряд із нею.

Частина 2. Час діяти

Розділ 8. Вам здається, що ви знаєте, що вам потрібно, але ви помиляєтесь

Одного разу я свайпнула Скотта ліворуч у Тіндері.

Я розповідала вам, як познайомилася з ним — у коледжі, а потім за кілька років на зупинці ґуґл-­шатла. Проте не згадувала, що, перш ніж він почав мене навчати, я бачила його в Тіндері. Я передивилася Скоттові світлини, а потім відхилила його.

Це було 2014 року. На шляху додому з роботи я потрапила в затор у тоскному автомобільному потоці дорогою до Сан-Франциско, і Тіндер запропонував мені світлину хлопця, що здавався якимось знайомим. У нас виявилося досить багато спільних друзів, і я збагнула, що ми, мабуть, навчалися в одному коледжі. Одягнена козирком назад бейсболка. Майка. Неусміхнені очі, дуже примружені від сонця. Типаж давнього друга. Вочевидь, не моє. Я свайпнула ліворуч.

Чому я відхилила його (того, хто зробив мене вельми щасливою) онлайн? Звідки такий неправильний висновок?

Я думала, що знаю, чого хочу та що принесе мені щастя в тривалих взаєминах. І вважала, що здатна точно когось оцінити, переглянувши кілька фотографій.

Я помилялася в обох випадках.

І я не єдина, хто так ось схибив. У багатьох моїх клієнтів є все, що потрібно, — чудовий характер, друзі, захоплення тощо, але вони залишаються самотніми. Чому? Тому, що неправильно вибудовують взаємини. Це не їхня провина —