Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ти мені давно подобаєшся. Просто я надто був не впевнений, чи подобаюся я тобі, і були інші заморочки. Коли я думав, що краще тобі бути з іншим. Судячи з погляду, ти хочеш мене вдарити чимось важким.
— Не обов'язково важким. Просто розумію як багато дурниць буває часом у голові.
— А після кожного твого побачення в мене наче щось обламувалося всередині і сьогодні ілюзії остаточно обсипалися. І я зрозумів, що готовий придушити хлопців поруч із тобою.
Я посміхнулася. Приємно таке чути. А потім помітила, що діти полізли шкодити.
— Потрібно їх перехопити, інакше я не розплачуся.
Алекс встиг перехопити моїх племінників магією. А офіціанти зняли їх із високих табуретів і вже спокійно відібрали склянки. Просто був момент, коли вони могли ось-ось упасти просто на вітрину з солодощами. Власне, з якої обидва стягнули красиві склянки. Нас не сварили, просто принесли дітей. Я взяла молодшого, Алекс старшого.
— Слав, це було небезпечно.
— Угу, — тільки й сказав.
— Злякався?
— Угу.
Подивилася на час.
— Комусь уже час купатися і спати.
— Угу.
Ми з Алексом весело розсміялися з його відповідей. Він проводив мене додому і допоміг укласти хлопчаків спати. А потім я перша поцілувала і вже я не відпустила його. Бо відчуваю на довго це затягнеться, якщо ходити навкруги. Він був дуже ніжним і чуйним. А яке це задоволення прокидатися разом і знову цілуватися. Щоправда, наша ідилія закінчилася, коли Славко заліз до нас і допоміг Саші забратися на ліжко. А я зрозуміла, що мені ніяково від того, що не вдягнена і прикрита лише ковдрою, власне як і Алекс. Ми переглянулися зніяковіло. Він підхопив хлопчаків під пахви і сказав.
— Ми пішли вмиватися. У тебе є час одягнутися.
Я тільки зітхнула, дивлячись на цю ідилію. І його красиву спину і те, що нижче. Швидко одягнулася в домашній одяг і пішла до них у ванну. Алекс уже був у білизні й допомагав Саші чистити зуби. Сперлася на одвірок дверей, милуючись ними.
— Ви добре виглядаєте.
— Ми вже майже почистили зубки.
Підійшла до нього й поцілувала між лопаток. Він трохи здригнувся і сказав.
— Лоскотно, але приємно.
Коли вони вийшли, я швидко прийняла душ і постила зуби. Алекс на кухні тим часом готував дітям кашу. На моє німе запитання показав на записку на холодильнику. Який день тижня і що готувати.
— Ага, а то я сама забуваю і тоді щодня одне й те саме. Ванна вільна. Якщо потрібна. Я можу доготовити.
Він вдячно кивнув і пішов у душ.
— А він буде з нами жити? — запитав Славко, коли Алекс вийшов.
Я тільки плечима знизала, сама не знаю, що в нас вийде. Але він мені давно подобається. І я рада цьому побаченню. Зараз дивлячись на дітей, зрозуміла, що ми не оберігалися. Якщо будуть наслідки у вигляді дітей, я вже готова. На тренувалася на двох. Коли Алекс прийшов я вже доготовляла кашу. І доробляла салатик до неї. Сашу ще потрібно годувати з ложечки особливо вранці. Вдень він може і сам, вранці часто відволікається.
— Увечері ще погуляємо?
— Тільки не довго, потрібно буде прийняти доставку продуктів.
Він тільки кивнув. А в управлінні Луї його привітавши, сказав:
— Нарешті зважився. А то в дівчинки нерви не залізні. І нагадую про нічне чергування сьогодні.
— На жаль компанію скласти не можу. Брат буде тільки на вихідних.
Алекс мені тільки винувато посміхнувся. Повз нас пробіг Діма.
— Як дружина? — запитав у нього Луї.
— Ще не народила, — сказав він з посмішкою, — але з дня на день.
Розійшлися по своїх місцях. Я знову моніторила камери порталів і зловила момент, коли підміняють відео. Одразу повідомила про це Данила. Він комусь ще повідомив, а потім мені сказав.
— Виставили чергових біля порталу. Зараз підуть перевірять.
Вдалося зловити контрабанду. І заарештувати частину співробітників, які там взагалі не значилися. Тому що були вихідцями з нижньої площини. Хто їх туди пустив, поки розбираються.
— Молодець, стеж далі. Ти в нас поки що найуваждніша. І інтуїція в тебе добре працює.
В обід сходила з Алексом у кав'ярню перекусити. Він сміливо обіймав мене і крадькома цілував у скроню. Коли вже потрібно було йти, дочекалася, коли на нас не дивляться і поцілувала його першою.
— Спокійного чергування.
— Добре відпочинь, — він ніжно поцілував мене в губи.
Славко у садочку одразу запитав:
— А де дядько?
— На роботі, у нього нічне чергування. Пішли трохи покатаєтеся і підемо додому. Сьогодні доставка продуктів.
Здавалося б, звичайний вечір утрьох, а декого конкретного вже не вистачає. Приготувала на завтра пиріжків. Склала з собою, буде чим перекусити. А вранці дітей трохи раніше відвела в садок. Хотілося застати Алекса. Він усміхнувся, побачивши мене. Повів у малий зал для тренувань і притиснув до стіни. П'ять хвилин на поцілунки нам вдалося виділити. Потім у двері постукали.
— Відпускай хлопця спати, — почула голос Луї.
Алекс розсміявся і ще раз чмокнув мене в губи. Луї вже спокійно відчинив двері.
— Хм. Я помилився. Це ти її забрав.
— Іди відпочивай, — сказала хлопцеві з усмішкою.
День минув спокійно. Більше по порталу помітити не вдалося. Але те, що спіймали виконавців, я розуміла. А десь є рогатий, який убив моїх батьків, і він на волі. Уже коли збиралася додому підбіг скуйовджений Діма.
— Виручай, відчергуй за мене! Марію, її щойно в лікарню відвезли.
— Біжи, сказала йому з посмішкою. А хто з дітьми?
— Зараз везу їх бабусі й лечу до Марії в лікарню.
Довелося зателефонувати Алексу. Тому що хтось тепер має посидіти з моїми дітьми.
— Уже в садок ідеш? Я зараз приїду.
— У мене прохання, — зам'ялася.
— Кажи, що сталося.
— Можеш посидіти з племінниками? Я на нічну залишуся замість Діми, у нього дружину в лікарню забрали.
— Звичайно. Тільки їх потрібно із садка забрати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.