Читати книгу - "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"

З Орестом та його дружиною Христиною ми розмістилися на терасі. Вино, фрукти та легкі закуски доповнюють приємне спілкування. Історії Ореста найвеселіші, особливо мені сподобалася розповідь про їхній перший з Данилом рафтинг: хлопцям захотілося вразити дівчат, тому вони вибрали для себе річку з крутими гірськими порогами, але як потім виявилося, дівчата у рафтингу мали більше досвіду від них і втерли хлопцям носа своєю майстерністю.

Далі Орест розповідає історію знайомства зі своєю дружиною. 

— Христина порвала рюкзак на екскурсії з черговою групою туристів і прийшла в мою крамницю за пів години до закриття. Затрималася в мене майже на годину. А я так задивився на неї, що й забув, що мав крамницю закрити. Чекав, поки вона прощупає і переміряє на зручність всі рюкзаки. Тоді й закохався в неї.

Христина закутана в плед притуляєтсля ближче до Ореста. Видно, що між нами все щиро. Ми з Данилом сидимо на відстані дружньої дистанції. Поруч, але не щільно притиснуті один до одного. 

— Ви живете в одному місті, то шанси великі, що могли б перетнутися за інших обставин, — коментую почуте.

— Можливо, але на той момент в мене був хлопець з яким я планувала одружитися. Він навіть обручку мені подарував, — Христина обережно зиркає на Данила, ніби перевіряє його реакцію. Хлопець одразу хмуриться. Схожий на вибухівку, яка з якихось причин не здетонувала. Але може й вибухнути, якщо спробувати вдруге надавити на болюче.   

— І що було далі? — цікавлюся у Христини.

—  Далі був найважчий період в моєму житті, бо довелося обирати між двома хорошими хлопцями. Я не хотіла нікому морочити голову, тому майже одразу обрала Ореста.

—  А як ти зрозуміла, що твій вибір вірний? — допитуюся.

— Я обирала серцем, — з теплом і ніжністю дивиться Христина на чоловіка, а той міцніше притискає її до себе і цілує в лоб.    

— Я принесу ще вина, — Данило порушує романтичний момент і йде з тераси в будинок. 

На хвилину висне мовчанка. 

— Я допоможу обрати вино Данилу, — Орест усміхається і також заходить в дім.  

Я знаю, що Данило не потребує допомогти в таких речах як вибір вина, але напевне потребує Ореста, бо його настрій знову різко падає нижче нуля. Христина проводжає поглядом чоловіка, присуває собі ближче тарілку з фруктами і поскубує задоволено виноградинки. Якби мене запитали як виглядає щаслива жінка, то я б показала пальцем на неї. Ось вона реальна і щаслива.

—  Данило казав, що у вас є дитина, —  продовжую розмову. 

—  Є, Тарасик, йому 3 рочки і він зараз з батьками Ореста, —  при згадці про сина Христина усміхається. — Інколи так хочеться побуди лише вдвох з Орестом, але як тільки відлучаємося з дому надовше, то страшенно сумуємо за нашим маленьким ураганом. З дітьми буває складно, але це таке щастя бачити як син прокидається, росте, пізнає світ. 

— А я ледве витримую з дітьми — 1-2 години фотосесії, — ділюся з Христиною своїм досвідом.

—  О так, малюки ще ті динозаври, гарчать і кусають, — заливається дзвінким сміхом Христина. —  Марто, тобі обов'язково треба буде познайомитись з нашим Тарасиком, впевнена, що ти йому сподобаєшся. — Христина відщипує ще декілька виноградинок і підсуває тарілку ближче до мене. —  А що у вас з Данилом? 

— Ми не пара, але так склалося, що я до кінця літа житиму в нього на фермі. 

—  Не пара, але він тобі подобається? 

—  З чого ти це взяла? —  намагаюся зберегти нейтральність в голосі, одразу тягнуся до виноградинок, щоб зайняти чимось руки і вдати, що я не хвилююся.

— Помітила, — спокійно відповідає.

— Навіть, якщо він мені й подобається, не думаю, що в нас з ним вийде щось серйозне. 

— Чому? — дивується Христина. — Данило цікавий та добрий хлопець. А ще веселий, талановитий і щедрий, — хвалить його, а мені в голову приходить ще одне припущення.

— Коли ти казала про того другого хлопця, який подарував тобі обручку, то часом не Данило був? — питаю, щоб не мучитися ще одним вузликом недомовок про життя хлопця.

— Ні, то був не Данило, — дивується Христина з мого припущення, — В той час в Данила була своя драма в житті. І ми ще навіть не спілкувалися так близько як зараз.

— Яка драма? — ловлюся за шанс дізнатися більше про Данила.

— Хіба він тобі нічого не розказав про себе? — знову дивується. — Ви виглядаєте такими близькими.

— Лише виглядаємо, насправді ж Данило майже нічого не розповів про себе, а мені б хотілося знати більше. Розуміти його краще, бо інколи його вчинки шалено бісять. Я не можу їх пояснити. 

— В Данила складне життя, — відповідає Христина.

—  Тільки не кажи, що нічого не розкажеш, бо я втомилася чути одне і те ж від всіх навкруги. У мене також все складно. Мене чоловік зрадив з сестрою. Я втекла сюди, —  виходить надто емоційно, але мені набридли всі ці відмовки. Я йому не ворог і нічого не трапиться, якщо я дізнаюся правду.

— Гаразд, я розкажу те, що знаю, — відповідає Христина. — Я вмощуюся зручніше і дивлюся на двері, котрі ведуть в будинок. — Вони не швидко повернуться. Я майже впевнена, що їх вибір вина плавно переріс у розпивання віскі.

— Прекрасно, тоді я уважно слухаю тебе.

— З самого дитинства Лев і Данило були брати нерозлийвода. Один за одного стояли горою. Ніколи не сварилися. Але сталося так, що в їхньому житті з'явилася Уляна, в котру вони обидвоє закохалися. Данило з нею познайомився в університеті і вони почали зустрічатися. Здавалося, що це справжнє кохання. Але згодом Уляна кинула Данила. Він боляче переживав цей розрив, але найболючішим виявилося те, що згодом Лев почав зустрічатися з Уляною. Данило відступив і дав можливість брату будувати своє щастя. За рік у Лева з Уляною дійшло до весілля, але воно так і не відбулося, бо за тиждень до весілля Лев застукав Данила в ліжку з Уляною. 

— Як Данило міг так вчинити зі своїм братом? — обурююся, бо зі мною сестра зробила майже те саме.