Читати книгу - "Ставка: ненависть, Горова Ольга"

24

– Слухай, так, визнаю, ми погано почали знайомство… Та й спілкування між нами склалося… напружено, – він міг би акцентувати, що й Софія до того доклалася, не лише він, та промовчав. Зараз не час.

 Замість цього знову опустив руку дівчині на плече.

 – Але ж я тебе ще вчора попереджав, аби ти туди не совалася навіть! – глянув на неї з натяком. – Бо знав, що за розваги полюбляє Алекс. Це, здавалося, не по тобі! – все ж таки рикнув, не вдалося голос втримати рівним.

 Бо… біс його знає чому, але все, що стосувалося Софії, його таки зачіпало надто сильно! Особливо це несправедливе звинувачення у його бік.

– А хіба ви не всюди разом з ним? Не в одні ігри граєте? – немов виплюнула те слово. – Чи ти мені не про це колись казав?! То оте все – по тобі, виходить?! – вона чомусь виставила перед собою той бісів стаканчик з коньяком. Як закривалася.

 Примружилася, ніби щось намагалася роздивитися в його обличчі.

 Та варто було Григорію опустити на напій очі – взяла та навіть з викликом ковтнула повним ротом!..

 Дідько! Відчуття, наче зробила то йому на зло. От же ж… провінція, трясця! Ну хто так коньяк глушить?

 Але ж явно з труднощами проковтнула. Закашлялася… Ще й так зморщилася. Мимовіль губи Григорія смикнулися у прихованій усмішці – ні, вона точно не звикла до алкоголю. Хоча, можливо, справа у міцності.

– Ніколи не брав участі в оргіях Алекса. Не моя тема чи гра, – твердо відкинув її закид. – Та й зараз – я тут, як ти бачиш, а не там з ними… тусуюся, – його внутрішньо аж пересмикнуло знову, як згадав сцену у під'їзді.

 Мимовіль розтер руку, яка таки нила. Софія простежила той рух і… її очі здивовано розширилися. Дідько. Не помітив, що в самого трохи почервоніли та набрякли кісточки. Трохи крові залишилося.

 Мовчки завів руку за спину та обтер о куртку.

 Вона ж вирячилася на нього з якимось дивним виразом в очах. Добре. Григорій не збирався з цього влаштовувати щось показове.

– Пішли. Відвезу тебе у гуртожиток. Нема чого тобі тут робити, – потягнув її за плече.

 Але Софія знову скинула його руку. І знову ж таки зробила чималий ковток коньяку. Вже легше пішло. Навіть з викликом скинула голову.

 Продавець позаду пильно стежив.

– Що хочу, те й роблю, Гришо! – схоже, вона вирішила принципово його називати саме так. Дивно, що це не дратувало вже. – Я доросла людина. І мені боляче, щоб вам всім пусто було! – вона йому дорікнула? – Та й взагалі, може я забути хочу ту огидну сцену?! Всю цю мразоту… Напитися! Право маю… І не хочу у гуртожиток! – Софія обурено та роздратовано підібгала губи.

 Він трохи очманів від цих закидів!

– Капець, як по-дорослому, Софіє! – раптом розсміявся він на оті її заяви та обурення. – Просто мегазважене рішення, – таки потягнув дівчину до виходу.

– Ти ще скажи, що сам ніколи не напиваєшся! – обурилася вона, схрестивши руки на грудях. У голосі Софії звучала якась спантеличена образа. Але ж сунулася за ним.

Він не міг такого сказати. Бо хай там як, волів бути чесним. Особливо з нею, чомусь. Ні разу ж не збрехав, навіть коли допікав їй.

 А в її стаканчику майже нічого не лишилося, до речі.

 

 Та, попри всю чесність… навіть собі самому Григорій не зміг пояснити, яким бісовим чином, через десять хвилин вони сиділи в його авто?! З пляшкою вина, яку він же обрав та купив?! Софі на ту пляшку поглядала підозріло. Як і на нього, власне.

 Що його смикнуло в біса?! Але ж пробрало, коли вона відвернулася та стиха промовила:

– Не хочу у гуртожиток. Там… доведеться пояснювати всім… Хоча б якось, – Софі пересмикнуло. Обхопила себе руками. – Дочекаюся, коли майже почнеться комендантська година, тоді… Відразу спати вляжуся.

 Окей. Він… зумів то зрозуміти. Важко відбитися від усіх, з ким живеш, це не в пусту квартиру повернутися. Ще й з її характером. Зро-зу-мі-ло.

 Але якого біса Григорій вирішив запросити її до себе на каву цей час перечекати?! І навіщо купив вина?..

 Бо коняк у нього вдома і так є. А Софія хотіла змити біль та присмак цього дня, чи не так? Це він теж був цілком здатен зрозуміти. Її закид влучив – Григорій і сам, бувало, шукав забуття чи притуплення образ на батьків та болі в алкоголю.

 Все логічно. Якщо по пунктах розглядати.

 А от разом… Якого біса?! Щось явно не те складалося з цих пазлів!

 Та логіка чомусь перестала працювати, коли він її до себе в авто садовив. 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно