Читати книгу - "Свої, Анна Чмутова "

Давид закидає речі в пральну машинку, сипле порошок і задумливо кусає губи. Дурна звичка — прати речі щодня після робочого дня. Мати завжди каже, що він так псує сам одяг — той не призначений для такої частоти обробки. Арінка так взагалі йому мозок їла маленькою ложечкою. Він, бачте, не економить воду. Усе Ґретою Тунберг йому погрожувала. Навіть довелось придбати пральну машинку з режимом економії води.

А потім що? З Аріною вони розлучилися, Ґрета Тунберг так і не об’явилась, а він досі продовжує прати речі щодня.

Уроджена гидливість свого часу тісно переплелася з юнацькою вразливістю, коли він проходив практику в морзі. І хоча судмедекспертиза тривала в них на курсі недовго, він запам’ятав її на все життя. Тоді щодня прав речі, роздягаючись на порозі квартири. Зараз хіба що знімати одяг дозволяє собі не на вході, а вже у ванній. Але біля машинки, щоби одразу закинути.

Чоловік виставляє режим на техніці — той самий, з економією води. А сам залазить у душ. Поки гаряча вода б’є по м’язах, прокручує свій день у голові. Та що, день як день. Хіба пані журналістка в ньому виділилася. Давно Давид не ходив на побачення. Навіть з Арінкою вони швидко пропустили цей етап: пару зустрічей і її зубна щітка вже стоїть у його ванній.

Не те щоб його це влаштовувало, але й не напружувало. Давид невибагливий у побуті. А колишня дівчина не була надто нав’язливою. Рік стосунків пролетів швидко. А за ним на трохи меншій швидкості примчалося усвідомлення, що цей зв’язок недовговічний і абсолютно безперспективний.

Коли Арина в спокійній манері, але зі сльозами на очах питала його: «Чому?», відповіді Давид не знайшов. Знизав плечима:

— Ну, різні ми люди. Навіть спимо й пильнуємо в різний час. І цінності в нас не збігаються. Ти ж бачиш — я не сім’янин. А ти вже на дітей у візках у парку заглядаєшся.

І справді, Арина у свої двадцять п’ять уже хотіла білу вінчальну сукню, гарну церемонію для близьких і кілька дітей. Давида від цих думок перекручувало. Хоч він уже й четвертий десяток розміняв, але не тяжів до цього.

Його влаштовувало життя вільне. Коли на десятий місяць стосунків усе почало йти під укіс, Аріна ще намагалася врятувати ситуацію. Пропонувала йому сходити до психолога разом. Пішли. А психолог виявився подругою матері Аріни. Факт Давида мало влаштовував, і всі запевнення, що психологи не розповідають нікому про проблеми клієнтів, чоловіка не влаштовували.

— Вони не розповідають, якщо ніхто з їхніх знайомих не знає пацієнтів.

— Та ні, як же? У них професійна етика, — наївно аргументує Аріна.

— Аріне, я не збираюся подрузі твоєї матері розповідати, як справи в нас у ліжку, — припечатує Давид.

Новий психолог, який прийшов на заміну горе-подрузі, подобався Кравцю ще менше. Чоловік давав їм завдання, несумісні з адекватним спільним життям. І коли ком проблем нарощувався, Давид сам прийняв рішення його остаточно скинути зі скелі. Ніхто в результаті не вбився від цієї лавини. Він так точно зітхнув із полегшенням, коли допомагав Аріні переїхати назад до її квартири. Іноді проскакувала думка, що вчинити міг м’якше. Хоча дівчина і знала, що він прямолінійний, могла на це чекати.

Стосунки — це хоч і про роботу, і про увагу, але не про напругу. А якщо та виникає з приводу й без нього, то варто переглядати свої погляди на ці стосунки. І добре, що вони зупинилися на рівні, який ще можна було подолати з мінімальними травмами.

Ну, не любив він Арину, не те було, не правильно йому здавалося. А дівчина, здається, зовсім у ньому намагалася розчинитись. Відчував чоловік останні місяці стосунків себе довбаним циніком. І розумів, що навіть усе життя заради заспокоєння своєї ж совісті не протримається.

Коли приходили часи роздумів у юності, Давиду думалося, що найкращий сценарій — це коли тебе люблять. А ти вже там підлаштуєшся. Тому що щирість і відданість іншої людини коштує дорого. А на практиці виявилося чомусь інакше. Насправді хотілося давати людині, а не лише брати. І не виходило в Давида давати багато Арині.

Вимикає воду, обірвавши спогади, що черговий раз окупували його мозок.

Та й не збирався Давид ще певний час взагалі шукати стосунки. Вони йому без потреби. А тут Соломія. Ні-ні, з нею він поки нічого й не планує. Але бажання хоча б заговорити з нею спочатку було нестерпним.

Він як раз вранці подивися з нею інтерв’ю на Ютубі, поки снідав. Увімкнув перше, що вибили рекомендації і слухав про сексизм, мізогінію та гендерну упередженість. Цікаво, до речі. А ввечері ту саму дівчину з відео побачив. І треба сказати, вигляд вона мала не гірше, ніж на екрані. Тому, можливо, з нею він і почав розмову. І трішки через те, що вона була схвильованою. Не зрозуміло, чи потрібна їй була допомога. Але Давиду здалось, що він рятівник, і зможе подолати страх цієї дівчини.

А далі вже крутились події так, що Кравець і не встигав обробляти інформацію. Ось йому вже час йти з вечірки, на яку він не сильно й хотів. Точніше сказати — не хотів сильно. Бо купа людей рідко коли могла в нього викликати позитивні емоції. А потім він ледь не вдарив по обличчю Соломії дверима. І якщо із самого початку планів у нього не було, тут вирішив щонайменше просто поспілкуватися.

Прокручує в голові листування з дівчиною і сьогоднішній вечір. Паралельно змінює на ліжку білизну, яку вранці не встигав скинути в пральну машину. Так довго вони з Драгун переписувалися, що проспав сьогодні вранці будильник і збирався екстрено. То що ж виходить? Йому настільки сильно сподобалась Соломія, що він був готовий її сьогодні поцілувати? Він? З його гидливістю? Одразу ось так до когось у рот?