Читати книгу - "Плавучий острiв"

квартету, містяться також і музейні колекції Мільярд-Сіті. В музеї, де зібрано багато картин старовинних і новітніх майстрів, аматори живопису знайдуть чимало шедеврів, придбаних ціною золота: полотна італійської, голландської, німецької, французької школи, яким могли б позаздрити колекції Парижа, Лондона, Мюнхена, Рима й Флоренції…

Варто зауважити, що музей поки що не захаращений творами імпресіоністів, футуристів, різних занепадників, але немає жодного сумніву, що це станеться невдовзі, і Стандарт-Айленду не пощастить уникнути декадентської чуми[55]. В музеї зберігаються також цінні мармурові статуї, творіння видатних античних і сучасних скульпторів, розміщені в дворі казино. Завдяки клімату, якому невідомі ані дощі, ані тумани, скульптурні групи, статуї й погруддя зовсім не відчувають руйнівної сили часу.

Проте наполягати, що всі ці дива приваблюють юрми відвідувачів, що набоби Мільярд-Сіті мають хоч у якійсь мірі виявлений смак до подібних витворів мистецтва, що в них високо розвинене художнє чуття — наполягати на цьому було б дуже необачно. Все ж слід зауважити, що на правому боці міста нараховують більше прихильників мистецтва, ніж на лівому. Та, зрештою, вони діють заразом, коли йдеться про придбання будь-якого шедевра, і тоді шляхом нечуваного роздмухування цін спритно перехоплюють його в усіх герцогів Омальських[56] у всіх Шошарів Старого й Нового Світу[57].

Найбільше відвідувачів можна бачити в читальних залах казино, де можна познайомитися з американськими й європейськими журналами й газетами, що їх завозять пароплави Стандарт-Айленду, які регулярно курсують між ним і бухтою Магдалини. Після того як журнали переглянуть, прочитають і перечитають, їх відпроваджують на бібліотечні полиці, де вже вишикувались сотні тисяч книжок; вони вимагають постійного догляду бібліотекаря, що одержує двадцять п’ять тисяч доларів платні, і, можливо, найменш переобтяжений обов’язками серед усіх службовців острова. В цій бібліотеці можна знайти також книги-фонографи: вони не вимагають до читання жодного зусилля, треба лише натиснути кнопку, і зразу почуєш голос будь-якого майстра художнього читання, як-от, наприклад, Ернеста Легуве[58], що читає Расінову «Федру»[59].

Щодо місцевих газет, то їх редагують, складають і друкують в приміщенні друкарні казино під керівництвом двох головних редакторів. Газета «Старборд-Кронікл» призначається для правої сторони острова, «Нью-Геральд» — для лівої. Відділ хроніки друкує повідомлення про різні пригоди, про прибуття пароплавів і зустрічі на морі, морські новини, звіти про стан ринкових цін, якими цікавляться комерсанти, щоденні відомості про місцезнаходження острова, постанови муніципалітету, накази губернатора, повідомлення про реєстрацію народжень, шлюбів і смертних випадків — останні дуже зрідка трапляються. А втім, жодного повідомлення про крадіжки чи вбивства; суд розглядає тільки цивільні справи, суперечки між приватними особами. Не буває також оголошень про сторічні ювілеї, бо тут довголіття не є привілеєм лише кількох.

Що стосується матеріалів міжнародної політики, то вони щодня надходять телефоном з бухти Магдалини, куди сходяться кабелі, занурені в води Тихого океану. Отже, мільярдяни завжди поінформовані про те, що відбувається в світі, якщо події мають хоч будь-який інтерес. Додамо, що «Старборд-Кронікл» і «Нью-Геральд» сперечаються між собою не надто гостро. До сього часу вони живуть майже в повній згоді, але не можна бути певним, що між ними триватимуть завжди тільки чемні дискусії. Злагідні й поступливі в усьому, що стосується релігії, католицизм і протестантизм на Стандарт-Айленді поки що мирно співіснують. Але хтозна, що буде далі, якщо в їхні справи втрутиться огидна політика, якщо когось охопить жадоба ділової активності, якщо візьмуть гору особисті інтереси, питання самолюбства…

Окрім цих двох газет, у Мільярд-Сіті виходять щотижневики й щомісячники, які передруковують з закордонних видань статті різних критиків; видаються ілюстровані журнали й кільканадцять вечірніх, клубних і бульварних листків, присвячених світським новинам. Всі вони мають за мету розважити на мить своїх читачів, звертаючись не тільки до розуму, але й до шлунку. Так! Деякі з них надруковані шоколадним атраментом на їстівному папері з тіста. їх спочатку читають, а потім — їдять за першим сніданком. Одні листки мають беручкі властивості, інші — злегка проносні, і організм прекрасно їх заживає. На думку квартету, цей винахід настільки ж приємний, як і практичний.

— Ось де справді легкотравне читання! — говорить розважливо Івернес.

- І яка поживна література! — додає Пеншіна. — Суміш кондитерських виробів з письменством, як це чудово поєднується з гігієнічною музикою!

Тепер, природно, постає питання, які кошти має в своєму розпорядженні плавучий острів, щоб створити для свого населення подібні умови добробуту, про який годі і мріяти якомусь місту в Старому чи Новому Світі. Напевне, прибутки острова досягають цілком неймовірної суми, раз такі величезні кошти витрачаються на різні потреби, на утримання навіть найскромніших урядовців.

І коли музиканти запитують про це головного інспектора, він розказує їм у відповідь:

— Тут про справи не розмовляють. В нас немає ані міністерства торгівлі, ані біржі, ані промислових підприємств. Ми торгуємо тільки тим і в тих межах, наскільки це потрібно мешканцям острова, і ми ніколи не будемо для чужоземців чимсь на зразок Світового Чиказького ярмарку тисяча вісімсот дев’яносто третього року або Паризької виставки тисяча дев’ятсотого. Ні! Могутня релігія бізнесу не має над нами сили, між нами не чути поклику «go ahead»[60] — або тільки як запрошення «перлині Тихого океану» плисти вперед. Необхідні на утримання Стандарт-Айленду кошти ми здобуваємо не з ділових операцій, а з прибутків митниці. Так! Митні податки дозволяють нам цілком задовольняти видаткову частину бюджету…

— А якій сумі дорівнює цей бюджет? — питає Фрасколен.