Читати книгу - "Зневажаючи закон"

зітхнув і з жалем засунув шухляду. З принесеної торби вийняв два швейцарські зливки золота; Кожен важив три унції й мав пробу 999 — отже, коштував десь тисяч двісті п'ятдесят. Зливки він теж поклав у нижню шухляду, додав усе, що лежало в торбі, окремо вмістив пачки доларів — іншої валюти тут не було.

Потім володар казкового скарбу старанно замкнув сейф, придивився до дрібних краплин вологи на стіні і спохмурнів: слід було б час від часу підсушувати схованку, найкраще — електричним нагрівачем. Можна було б підключити його до акумулятора в машині або просто привезти нагрівач з автономним живленням. У сейфі, зрозуміло, вологи не було, але обережність не завадить.

Він ще раз розглянувся, взяв торбу й виліз із схованки. Ретельно замкнув дверцята, прикидав камінням. Потім постояв кілька хвилин, пильно дослухаючись до лісової тиші. Біля другої години ночі «фіат» знову в'їхав на північні околиці варшавської Праги.

РОЗДІЛ 5

До молочного магазину, де зараз продавали сир, ось-ось мали привезти яйця, тому черга збільшилась майже до сотні людей, утворивши дві петлі між кіосками в сквері. Остання декада липня розпочалась холоднечею й дощем, проте люди вперто стояли, не пропускаючи поза чергою навіть вагітних жінок та інвалідів, хіба що інвалід був, як то кажуть, «виразний» — без ноги чи ще чогось.

Зав'язувались зичливі побіжні знайомства, люди давали одне одному поради, лунали смаковиті епітети, пов'язані з тим чи тим прізвищем, ішов обмін найновішими анекдотами, бо в чергах жодної цензури, навіть з погляду моралі, не існувало.

Якийсь чоловік, довговолосий і довгобородий, спробував проштовхатись в обложений магазин, але його негайно викинули.

— Оті бородані — це ж страшенні нікчеми, — зауважила одна жінка, звертаючись до іншої. — Ви не знаєте, коли привезуть яйця?

— Від яєць людина стає дурною, — докинув чолов'яга у сірому плащі, що стояв за нею, і гучно чхнув.

— Мій дідусь за два дні до смерті теж так чхав, — зітхнула жінка.

Чолов'яга перелякавсь, а два хлопці, що стояли трохи далі, весело зареготали. Вони нудились у черзі, але що робити — як хочеш їсти, то мусиш стояти.

Дівчина, старанно нафарбована й зачесана, обійшла магазин й умовним знаком постукала в задні двері. Продавщиця прочинила, поглянула на дівчину, пізнала її і впустила.

— Що тобі дати, Йолько? — приязно спитала вона.

Визирнула інша продавщиця:

— Без черги?

Подруга одразу ж почала пояснювати:

— Хіба не впізнаєш? Це ж Йолька, з бару отієї чорнявої пані Данути Пасовської. Ти що, не розумієш — дівчина на хвилинку вискочила, то треба ж їй щось дати, бо мусить негайно вертатися. Йолько, що тобі — сиру чи яєць?

— Дай з десяток яєць. І жовтого сиру півкілограма, байдуже якого.

— Все одно вибору немає. Добре, що е хоч мазурський. Зараз принесу. А що там чутно у вас?

Йолька знизала плечима.

— Хазяйка щось люта, лається за. будь-яку дрібницю. Добре, хоч відпустка у вересні, зачинимо бар — і гей!

— Чого це вона лютує?

— Та, мабуть, чоловік завинив, — розсміялась дівчина. — Я його нещодавно бачила з такою молоди-ичкою!.. Сиділи в «Європейському». Блондинка, вже не першої молодості, але пристойна, елегантна — куди там! Дивлюся — сидять, заглядають одне одному у вічі і воркують, наче та пара голубків. Чистісінька тобі комедія!

— Чому комедія? А якщо це справжнє кохання? — Продавщиця обожнювала романи — чужі, звичайно, бо свого чоловіка тримала аж надто міцно.

— Та де там! Хіба цей Казимир за першою впадає? Хіба ми його не бачили то з тією, то з тією? І я бачила, й Зоська, наша друга кельнерка. Вчора хазяйка комусь телефонувала і скаржилася, що чоловік дедалі частіше не ночує вдома, а як і прийде, то лише над ранок. Та й до бару він майже перестав заглядати, а шкода, бо ми його любимо — милий, пристойний, ґречний чоловік. А з неї така відьма зробилася, що аж страх! — посміхнулася Йолька.

Купивши яйця та сир, вона попрощалася й пішла.

Полковник обвів поглядом присутніх офіцерів, зазирнув до нотаток і повів нараду далі:

— Я вже казав, за період від серпня минулого року різко зросла злочинність, у деяких воєводствах — удвічі: пограбування, насильства, квартирні крадіжки, хуліганство. Самі розумієте, що це означає!

Офіцери ствердно захитали головами, обличчя в них були стомлені і похмурі. Вони краще за всіх відчували, що криється за словами полковника.

— В листівках і написах на стінах можна прочитати, що міліція б'є й викрадає людей, знущається з них. Розповсюджуються так звані «відкриті листи», скеровані проти нас і наших родин. Нас звинувачують у тому, начебто ми користуємося безліччю привілеїв, через те нам відмовляють в елементарному праві на відпочинок, на лікування в санаторіях і так далі. Це вам також відомо.

Він розстебнув верхній ґудзик кителя, бо в залі було парко, й сказав:

— У Закопаному, та й не лише там, було розкидано листівки, що закликали не обслуговувати працівників міліції в ресторанах та кафе, не продавати їм бензину на заправних станціях. В одному з варшавських трамваїв водій зупинив вагон і відмовився їхати далі, поки не вийде наш співробітник. І таких прикладів багато. — Він перегорнув зо дві сторінки записника. — Наведу деякі цифри. Від січня до липня кількість розпочатих слідств зросла на тридцять шість відсотків. Найбільше — за рахунок убивств на сексуальному грунті або з поки що не з'ясованих причин. Розбій — тут маємо зростання на тридцять вісім процентів. Пограбувань приватних об'єктів збільшилось майже вдвічі! Про ескалацію жорстокості злочинців, про акти насильства, про дедалі частіше вживання вогнепальної зброї я вже згадував. Хотілося б лише додати, що нині ми маємо в країні понад сто тисяч дармоїдів, людей, які не працюють і ніде не навчаються. Крім того, зафіксовано величезний стрибок цін зарубіжної валюти й золота на чорному ринку.