Читати книгу - "На байдарці - за снагою"

quercus). Спосіб її вживання має бути відомим кожному туристові, бо траплялися випадки, коли ті, хто знав про неї з чуток, геть об'їдали трьохсотлітні дуби, чим наносили значну шкоду лісонасадженням, не даючи власному здоров'ю ніякої користі. Тому повідомляємо: вживати дубову кору варто виключно у вигляді відвару (суха подрібнена кора заливається окропом), пити замість чаю, компоту, супу, лимонаду, оранжаду і всього того, що п'ється при доброму здоров'ї.

Корисні й відвари з чорниць. Але цю ягоду можна вживати лише тоді, коли ви цілком певні, що відрізняєте її від пасльону або (ще важливіше!) - від блекоти. Інакше від чорничного відвару краще відмовитися, бо відвар блекоти надто сильний засіб, щоб випробовувати його в туристському поході.

У наступному розділі туристських хвороб наведені такі, як риніт, отит, ларингіт, бронхіт, трахеїт, фарингіт і тонзиліт. Це все рідні брати і кожний з них залюбки відгукується на кличку «катар верхніх дихальних шляхів». За похідних умов лікувати їх складно, бо інколи лікування небезпечніше за саму хворобу. Найбезпечніший вид лікування - спиртове розтирання. Воно, як правило, корисне на початку походу і зовсім неефективне в кінці. Пов'язане це з тим, що спирт з аптечки має властивість з часом, не зменшуючись кількісно, катастрофічно втрачати свої градуси. На кінець походу він за цілком загадкових обставин перетворюється в річкову воду, геть позбавлену лікувальних властивостей.

Але реальна небезпека для здоров'я хворого виникає, коли на загальних зборах експедиції вирішують застосувати банки. Ставити їх ніхто не вміє, тому екзекутора визначає жереб. Медичних банок, звичайно, теж немає.

Але ж є банки з-під тушонки!

Однієї буває досить. Якщо її вдається розпекти на вогні і приставити до спини хворого, то він легко скидає чотирьох чоловіків, які навалилися на його руки й ноги, ї з криком: «Я вже здоровий!» - щодуху біжить до річки. Після цього він клянеться, що цілком одужав. Кахикати він тікає у віддалені кущі, а чхнувши, нервово сміється і переконує, що йому в ніс потрапила мошка (не дай бог хтось ще подумає, що це продовжується катар верхніх дихальних шляхів!).

Певні ускладнення в поході може викликати й радикуліт. Власникам цієї хвороби, що збираються подорожувати, радимо залишити її вдома. Якщо ж зробити це неможливо, то в поході варто дотримуватися таких правил: а) не купатися; б) не нахилятися; в) не веслувати; г) не вудити; д) не піднімати нічого, що важче за спальний мішок; е) не спати в наметі; є) не сидіти біля багаття; ж) не стояти біля берега... тощо, до безкінечності.

Недотримання хоча б одного пункту може призвести до наслідків катастрофічних, бо спроби загальними зусиллями розігнути зігнутого приступом витискають з бідолахи такі звуки, яким позаздрив би репетуючий віслюк.

Якщо ви не захопили радикуліт із собою, не впадайте в розпач - його дуже легко придбати в поході. Для цього досить ретельно намочити свій спальник, а намет на стоянці встановити таким чином, щоб вода під час дощу широкою смугою лилася прямо під ваш матрац.

У туристській аптечці крім фталазолу, спирту, аспірину і кальцексу мають бути такі предмети:

1. Бинт (для упаковки вантажів, коли призначені для цього мотузки будуть загублені).

2. Лейкопластир (для заклеювання зсадин, дірок у наметі й костюмі).

3. Спринцівка (для відсмоктування води з байдарки).

4. Губка (для тієї ж мети).

5. Скальпель (для відкривання консервних банок).

6. Пінцет (для витягання печеної картоплі з багаття),

7. Зеленка (для надання зеленої плямуватості речам, що зберігаються в одному рюкзаку з аптечкою).

Це малий медичний набір. Існує ще й більший, до якого можна включати ваги медичні, спірометр, комплект інструментів для трепанації черепа, набір реактивів для визначення кількості цукру в крові, мікроскоп, апарат для одержання ультрафіолетового проміння і портативну рентгенустановку. Що з цього набору вам пригодиться, стане відомо лише в поході. Не виключається, що деякі предмети виявлять властивості несподівані: серед трепанаційних інструментів знайдеться гачок, який ніби спеціально виготовили для підвішування казанка, а в наборі реактивів доречною буде виявлена кухонна сіль... Похідні шляхи і потреби незбагненні.

ФІНІШ

Нам лишилося написати буквально кілька заключних слів. Пам'ятайте, труднощі у байдарковому туризмі є. Але вони - явище тимчасове і (головне) переборне. А задоволення - фактор незмінний і постійний.

Лікарям-геронтологам варто було б, на нашу думку, уважно вивчити питання про байдарковий туризм як дійовий засіб збереження вічної молодості. Адже на п'ятий-шостий день походу ви вражено помічаєте, що ваші м'язи стали приємно пружними. А на кінець тижня ви стаєте настільки стрункими, що вільно надягаєте плавки, які були вам малі ще в шкільні роки.

До того ж ви відчуваєте незвичайну свіжість емоцій. Захід сонця, кілограмовий окунь або порція смажених грибів принесуть вам набагато більше радості, ніж у домашній обстановці.

Але, на жаль, настає пора повернення додому.

Для любителів класифікування повідомляємо, що повернення з походів відбувається в одному з двох варіантів: а) ви їдете на байдарці; б) байдарка їде на вас.

Смішно було б дискутувати з приводу того, якому варіантові надати перевагу: це, на жаль, не завжди залежить від бажання зацікавлених осіб.

Звичайно, було б досить привабливо повернутися, скажімо, в рідну Бухару не на автобусі й навіть не на кораблі пустелі, а просто на кораблі - тобто на своїй вірній байдарці. Але доводиться враховувати (вже вкотре!) сувору географічну реальність. Бо хоч і відомо, що вода покриває аж дві третини земної поверхні, але одна третина, що лишилася, - це все ж суша, яка має неприємну (для байдарочників) властивість опинятися на вашому шляху саме в неслушний момент. Проте і тут існує невмолима диференціація. Річ у тому, що бажання наших батьків і друзів, як правило, діаметрально протилежні!

Батьки є батьки! Тому вони сором'язливо (хоч і абсолютно безпідставно) сподіваються, що цим походом ви поставите крапку в кінці своєї неспокійної байдаркової кар'єри. Друзі ж, навпаки: щиро вірять, що наступний похід не лише відбудеться, але й проходитиме при їхній найактивнішій участі. На це сподівається навіть ваш пес якого ви незаслужено образили (тобто залишили вдома).

Ми дуже любимо своїх батьків. Однак нам доведеться вкотре вже не виправдати їхніх надій і сподівань. Бо фініш одного походу - це одночасно вже і передстартовий період наступного.

То що, друзі? Яка там річка заклично і сиротливо в'ється по карті і чекає на нас і наші байдарки? Горинь? Десна? Псьол? Як слід подумайте. Зважте всі «за» і «проти».

І - до зустрічі на маршруті! До нової зустрічі!

Примітки

*

До речi, чому газети так безвiдповiдально проголошують рекордсменами студентiв