Читати книгу - "Малий Мук (Збірник)"

— Не турбуйтеся, ваша милосте, — відповів Якоб, низько кланяючись. — Я вже зумію догодити вашому ласунові-князеві.

І Карлик Ніс натхненно взявся до роботи. Цілий день він стояв біля розпаленої плити й безупинно віддавав накази своїм писклявим голоском. Юрба кухарів і кухарчуків металася, ловлячи кожне його слово. Якоб не жалів ні себе, ні інших, щоб догодити хазяїнові.

Уже два тижні гостював князь у герцога. Вони їли щонайменше п'ять разів на день, і герцог був у захваті. Він бачив, що його гостеві подобаються страви карлика. На п'ятнадцятий день герцог покликав Якоба в їдальню, показав його князеві й запитав, чи задоволений князь мистецтвом його кухаря.

— Готуєш ти чудово, — сказав князь коротунові, — і розумієш, що значить добре їсти. За весь час, поки я тут, ти жодної страви не подав на стіл двічі, і все було дуже смачно. Але скажи мені, чому ти досі не почастував нас пирогом королеви? Це найсмачніший пиріг на світі.

У карлика аж у серці похололо: він ніколи не чув про такий пиріг. Але він не подав виду, що збентежений, і відповів:

— О пане, я сподівався, що ви ще довго пробудете в нас, і хотів почастувати вас пирогом королеви на прощання. Бо ж це — король усіх пирогів, як ви самі добре знаєте.

— Ах, он воно що! — сказав герцог і засміявся. — Ти ж і мене жодного разу не почастував пирогом королеви. Напевно, ти спечеш його в день моєї смерті, щоб востаннє побалувати мене. Але придумай на цей випадок іншу страву! І хай завтра на столі буде пиріг королеви! Чуєш?

— Слухаюся, пане герцог, — відповів Якоб і пішов, збентежений і засмучений.

Ось коли настав день його ганьби! Звідки йому знати, як печуть цей пиріг?

Він пішов до своєї кімнати, обливаючись гіркими слізьми. Гуска Мімі побачила це зі своєї клітки і пожаліла його.

— Чого ти плачеш, Якобе? — запитала вона і, коли Якоб розповів їй про пиріг королеви, сказала: — Витри сльози й не сумуй. Цей пиріг часто подавали в нас удома, і я, здається, пам'ятаю, як його треба пекти. Візьми стільки-то борошна й поклади ще ось таку приправу — от пиріг і готовий. А якщо в ньому чогось забракне — невелика біда. Герцог із князем однаково не помітять. Смак у них не надто вибагливий.

Карлик Ніс підстрибнув на радощах і відразу ж почав пекти пиріг. Спочатку він зробив маленький пиріжок і дав його спробувати начальникові кухні. Тому здалося, що вийшло дуже смачно. Тоді Якоб випік великий пиріг і просто з печі послав його до столу. А сам одягнув свій вихідний костюм і пішов до їдальні дивитися, чи сподобається цей новий пиріг герцогові з князем.

Коли він входив, маршалок[8] якраз відрізував великий шматок пирога, на срібній лопатці подав його князеві, а потім інший такий само — герцогові. Герцог відкусив відразу пів шматка, прожував пиріг, проковтнув його і з задоволеним виглядом відкинувся на спинку стільця.

— Ах, як смачно! — вигукнув він. — Недаремно цей пиріг називають королем усіх пирогів. А вже ж і мій карлик — король усіх кухарів. Чи не так, князю?

Князь обережно відкусив крихітний шматочок, гарненько прожував його, розтер язиком, тоді, осміхнувсь поблажливо і відсунувши тарілку, загадково мовив:

— Страва нівроку! Але далеко їй до пирога королеви. Я так і думав!

Герцог почервонів з досади і спохмурнів:

— Поганий карлик! — закричав він. — Як ти смів так зганьбити свого пана? За таке куховаріння тобі слід було б відрубати велику голову!

— Пане! — закричав Якоб, падаючи на коліна. — Я випік цей пиріг, як вимагало того кухарське мистецтво. У ньому є все, що треба.

— Брешеш, негіднику! — крикнув герцог і копнув карлика ногою. — Мій гість не став би марно нарікати на те, що в пирозі чогось не вистачає. Я тебе самого накажу розмолоти і запекти в пиріг, виродку ти такий!

— Згляньтеся на мене! — заскиглив, мов кривий цуцик, коротун, хапаючи князя за вилоги його плаття. — Не дайте мені померти через жменьку борошна і м'яса! Скажіть, чого бракує цьому пирогу, чим він вам так не сподобався?

— Це мало що тобі дасть, мій милий Ніс, — відповів князь зі сміхом. — Я вже вчора подумав, що тобі не випекти цього пирога так, як його пече мій кухар. Йому бракує однієї травички, яку у вас ніхто не знає. Вона називається чхай-на-здоров'я. Без цієї травички у пирога королеви не той смак, і твоєму панові ніколи не доведеться скуштувати його таким, яким його роблять у мене.

— Ні, я його скуштую, і дуже скоро! — закричав герцог. — Присягаюся моєю герцогською честю, або ви завтра побачите на столі такий пиріг, або голова цього негідника стирчатиме на воротах мого палацу. Пішов геть, собако! Даю тобі добу, щоб урятувати своє життя.

Бідолашний карлик, обливаючись гіркими слізьми, пішов до себе в кімнату і поскаржився гусці на своє горе. Тепер йому вже не уникнути смерті! Адже він ніколи й не чув про траву, яка називається чхай-на-здоров'я.

— Якщо про це йдеться, — сказала Мімі, — то я можу тобі допомогти. Мій батько навчив мене, де яка трава. Якби це було тижнів два тому, тобі, можливо, й справді загрожувала б смерть, але, на щастя, тепер молодик, а в цей час якраз і квітне та трава. Є де-небудь біля палацу старі каштани?

— Так! Так! — радісно вигукнув карлик. — У саду, зовсім близько звідси, росте кілька каштанів. Але навіщо вони тобі?

— Ця трава, — відповіла Мімі, — росте тільки під старими каштанами. Тож не гаятимемо часу і підемо зараз же її шукати. Візьми мене на руки і винеси з палацу.

Карлик узяв Мімі на руки, підійшов до палацових воріт і хотів вийти. Проте сторож перегородив йому дорогу.

— Ні, мій милий Носе, — зауважив він, — мені суворо заборонено випускати тебе з палацу.

— Невже мені і в саду не можна погуляти? — запитав карлик. — Будь ласка, пошли кого-небудь до доглядача і запитай, чи можна мені ходити по саду і збирати траву.

Сторож послав запитати доглядача, і доглядач дозволив: сад-бо був обнесений високою стіною, і про втечу з нього годі було й думати.

Вийшовши в сад, карлик обережно поставив Мімі на землю, і вона, шкандибаючи, побігла до каштанів, які росли на березі озера. Якоб, зажурившись, ішов за нею.

«Якщо Мімі не знайде тієї травички, — думав він, — я втоплюся в озері. Це все-таки краще, ніж дати відрубати собі голову».

Тим часом Мімі побувала під кожним