Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

Фотографії: цінуйте себе такими, якими ви є зараз

Останнє, що належить до речей із сентиментальною цінністю, – це фотографії. Звичайно, у мене є вагома причина, чому ми повинні залишати їх на кінець. Якщо ви сортували й позбувалися речей у такому порядку, який я рекомендувала, тоді ви, імовірно, натрапляти на фотографії у різних місцях: між книжками на полиці, у шухляді столу, у коробці зі всякою всячиною. Хоча багато з них ви, мабуть, зберігаєте в альбомах, я впевнена, що ви знайшли дві-три фотографії, прикріплені до якогось листа чи ще досі не витягнуті з конверта фотостудії (гадки не маю, чому стільки людей залишають фотографії у цих конвертах). Оскільки ми часто знаходимо фотографії у найбільш неочікуваних місцях під час сортування інших категорій, набагато ефективніше буде класти їх в одному відведеному місці та впорядкувати їх наприкінці прибирання.

Є ще одна причина, чому я рекомендую організовувати фотографії в останню чергу. Якщо ви почнете сортувати фотографії, ще не вдосконаливши своє вміння відчувати, що дає вам радість, то увесь процес сортування вийде з-під контролю і ви не досягнете бажаного результату. І навпаки, якщо ви дотримувалися правильного порядку прибирання (одяг, книжки, документи, комоно, речі з сентиментальною цінністю), процес ітиме гладко і ви будете здивовані своєю здатністю приймати рішення на основі того, що дає вам радість.

Існує лише один спосіб посортувати фотографії, і вам потрібно пам’ятати, що він займе чимало часу. Правильний метод – витягнути всі фотографії з альбомів і дивитися на кожну з них по черзі. Ті, хто протестує, що це займе надто багато часу, насправді ніколи не сортували фотографії правильно. Фотографії існують лише для того, щоб висвітлити певну подію чи період. З цієї причини на них потрібно дивитися по черзі. У такий спосіб ви побачите, як дивовижно легко вам вдасться відчути різницю між тими, що беруть вас за душу, і тими, що ні. Як завжди, зберігайте тільки ті фотографії, дивлячись на які ви відчуваєте радість.

Завдяки цьому методу у вас залишиться приблизно по п’ять фотографій з кожного дня якоїсь вашої поїздки, але вони будуть настільки яскравими, що допоможуть чітко згадати решту. По-справжньому важливих подій не так і багато. Нудні фотографії, які ви вже не пам’ятаєте, де були зроблені, необхідно відправляти в смітник. Цінність фотографій полягає в тому, що вони мають викликати ентузіазм і радість, коли ви берете їх у руки. У багатьох випадках фотографії, роздруковані через великий період часу після зйомки, втрачають своє значення.

Іноді люди зберігають цілу гору фотографій у великій коробці з надією, що зможуть насолоджуватися їх переглядом коли-небудь на старості. Можу вас запевнити: «коли-небудь» не настане ніколи. Я навіть не можу порахувати, скільки коробок з непосортованими фотографіями мені доводилося бачити, які залишили люди, що вже померли. Ось приклад типової розмови з моїми клієнтами:

– Що в цій коробці?

– Фотографії.

– Тоді можна впорядкувати їх у кінці.

– Ой, але це не мої фотографії. Вони належали моєму дідусеві.

Щоразу мене засмучують такі розмови. Мене не полишає думка, що життя тих покійних людей було б яскравішим, якби вони впорядкували фотографії, коли ще були живі. Не потрібно відкладати сортування фотографій на старість. Якщо ви дотримуєтеся такої думки, не чекайте. Зробіть це зараз. Перегляд фотографій, складених у фотоальбоми, дадуть вам на старості набагато більше задоволення, ніж якщо вам доведеться пересувати й сортувати цілу коробку.

Інша річ, позбутися якої так само важко, як і фотографій, – це подарунки від дітей. Подарунок на День батька зі словами «Дякую, тату». Картина, яку намалював ваш син і яку обрав учитель для виставки в актовому залі, або прикраса, зроблена вашою донькою. Якщо ці речі все ще викликають радість, тоді можете їх залишити. Але якщо ваші діти вже дорослі й ви зберігаєте ці подарунки, бо думаєте, що образите почуття дітей, викинувши їх, тоді так і запитайте їх про це. Швидше за все, вони скажуть: «Що? Ти ще досі їх зберігаєш? Можеш спокійно їх викинути».

А як щодо речей, пов’язаних із вашим дитинством? Ви ще досі зберігаєте шкільні табелі та результати іспитів? Коли одна моя клієнтка витягла з шафи шкільну форму сорокарічної давнини, навіть моє серце стиснулось від емоцій. Та все одно її потрібно викинути. Викиньте всі листи, які колись отримували від коханих. Лист виконав своє призначення в той момент, коли ви його отримали. Тепер ця людина вже давно забула, що писала вам лист, і навіть не здогадується про його існування. Щодо прикрас, які ви отримали в подарунок, зберігайте їх лише в тому випадку, якщо вони вас радують. Якщо ви зберігаєте річ, бо не можете забути колишнього хлопця, краще її викинути. Відмовившись від неї, ви підвищите ймовірність нових стосунків.

Нам потрібно цінувати не спогади, а ту особистість, якою ми стали завдяки минулому досвіду. Саме цього вчать нас речі на згадку, коли ми їх сортуємо. Простір, у якому ми живемо, повинен належати тій особистості, якою ми зараз є, а не тій людині, якою ми були в минулому.

Вражаючі склади, які мені доводилося бачити

Коли я допомагаю своїм клієнтам наводити лад у їхніх домах, мене зазвичай чекають дві несподіванки – незвичайні предмети й кількість речей. З першим типом несподіванки я стикаюся щодня. Це може бути мікрофон, яким користувався якийсь відомий співак, або найновіше кухонне приладдя, яке належить людині, що любить готувати. Кожний день дарує можливість зустрітися з невідомим. Але це нормально, оскільки інтереси та професії моїх клієнтів дуже різняться.

Справжній шок я отримую тоді, коли бачу величезні склади звичайних предметів, які можна знайти в будь-якому домі. У процесі роботи я завжди записую кількість різних речей, які належать моім клієнтам, а особливу увагу звертаю на такі склади, тому що тут постійно з’являється щось нове. Одного разу, наприклад, я знайшла в домі однієї клієнтки величезну колекцію зубних щіток. До того моменту рекордна колекція, яку мені доводилося бачити, налічувала тридцять п’ять зубних щіток. Навіть такий склад здавався великим. «Я так бачу, що щіток у вас трохи більше, ніж потрібно», – зауважила я, і ми разом посміялися. Але новий рекорд