Читати книгу - "Асистент"

як взуття медсестри човгає по вкритій лінолеумом підлозі. Коли вона звертається до мене, в її тоні вже не насмішка, як раніше, а ввічливість і навіть повага. Вона знає, що має справу з дуже хворою людиною, і тепер відповідальна за все, що зі мною станеться. Я раптом перетворююся з об’єкта презирства на бомбу з годинниковим механізмом, яка може зруйнувати її кар’єру. Медсестра і так зволікала надто довго.

— Ми відправимо вас до лікарні, — повідомляє вона. — Його потрібно відвезти негайно, — додає й дивиться на охоронця.

— У Шаттак? — запитує він.

Йдеться про лікарню імені Лемюеля Шаттака в Бостоні. Туди доправляють в’язнів.

— Ні, це надто далеко. Так довго чекати ми не можемо. Я домовилася з лікарнею в місті Фічбурзі.

У неї занепокоєний голос, і тепер охоронець теж стурбовано позирає на мене.

— То що з ним таке? — запитує він.

— Можливо, у нього розірвався апендикс. Я підготувала всі документи й зателефонувала у відділ невідкладної допомоги лікарні Фічбурґа. Його повезуть машиною невідкладної допомоги.

— От чорт! Тоді мені доведеться поїхати з ним. Скільки це триватиме?

— Очевидно, його покладуть на лікування. Думаю, буде операція.

Охоронець зиркає на годинник. Він думає про те, коли закінчиться його зміна. І про те, чи з’явиться хтось, щоб підмінити його в лікарні. Він думає не про мене, а про власний розклад. Про власне життя. Я для нього лише ускладнення.

Медсестра пакує у великий конверт документи й теки і віддає охоронцеві.

— Це для лікарні. Лікар обов’язково має отримати.

— Його повезуть машиною невідкладної допомоги?

— Так.

— Це небезпечно.

Вона дивиться на мене. Мої зап’ястя так само прикуті до ліжка. Я лежу абсолютно нерухомо, зігнувши коліна. Типова поза пацієнта, якому страшенно боляче від перитоніту.

— Я б через це не переймалася. Йому надто зле, щоб напасти».

7

— Некрофілія, або любов до всього мертвого, завжди була однією з темних таємниць людства, — сказав доктор Лоренс Цукер. — Це слово грецького походження, але є свідчення, що сама практика існувала вже за часів фараонів. Коли вмирала красива або шляхетна жінка, бальзамувальників не пускали до тіла щонайменше три дні. Ця пересторога мала захистити її від сексуальної наруги з боку чоловіків, які мали підготувати тіло до поховання. Існує багато історичних свідчень про сексуальну наругу над мертвими. Казали навіть, що цар Ірод займався сексом зі своєю дружиною протягом семи років після її смерті.

Ріццолі окинула оком залу для нарад. Її приголомшила моторошна схожість: зібрання втомлених детективів, теки й фотографії, розкидані по столу. Тихий голос психолога Лоренса Цукера, який запрошує їх на екскурсію у світ моторошної свідомості хижаків. І холод. Ріццолі найбільше запам’ятався холод у цій кімнаті. Те, як він проймав її до кісток і як німіли руки. І багато людей були тими самими: детективи Джеррі Сліпер і Даррен Кроу. І її напарник Баррі Фрост. Копи, з якими вона працювала під час розслідування справи Хірурга рік тому.

Інше літо, інше чудовисько.

Однак сьогодні в команді бракувало однієї людини. За цим столом не було детектива Томаса Мура, і Ріццолі сумувала за ним. За його спокійною впевненістю і витримкою. Під час розслідування справи Хірурга вони посварилися, але відтак їхня дружба ожила і відсутність Мура в команді відчувалася дуже гостро.

На його місці, на тому самому стільці, де зазвичай сидів Мур, тепер умостився чоловік, якому Ріццолі не довіряла: Гебріел Дін. Зайшовши до цієї зали, будь-хто одразу ж помітив би, що серед цих копів Дін — чужак. Він вирізнявся всім, починаючи від добре пошитого костюма до військової виправки. І всі відчували його осібність. Ніхто не розмовляв із Діном, він залишався мовчазним спостерігачем, людиною із ФБР, і мета його перебування тут становила таємницю.

— Секс із трупом — акт, про який більшість із нас ніколи навіть не думає, — вів далі доктор Цукер. — Однак такі практики часто згадуються в художній літературі, в історичних джерелах і в матеріалах численних кримінальних справ. Дев’ять відсотків жертв серійних убивць піддаються зґвалтуванням. Джеффрі Дамер, Генрі Лі Лукас і Тед Банді — усі ці серійні вбивці зізнавалися в некрофілії. — Доктор зупинив погляд на фотографіях розтину Ґейл Їґер. — Отже, немає абсолютно нічого дивного, що в піхві жертви було знайдено свіжий еякулят.

— Я думав, що таке чинять лише цілковиті психи, — озвався Даррен Кроу. — Аж такі божевільні, що ходять і белькочуть самі до себе. Так мені колись казав один психолог-криміналіст із ФБР.

— Некрофілію справді колись вважали ознакою вбивць із серйозними психічними розладами, — погодився Цукер. — Ідеться про психічно хворих людей, які живуть в іншій реальності. Багато хто із цих злочинців справді належить до категорії психічно хворих убивць, які не керуються жодною системою і не є ані нормальними, ані розумними. Вони так погано контролюють власні імпульси, що виказують себе. Лишають на місці злочину волосся, сперму, відбитки пальців. Таких піймати найлегше, бо вони не розуміють, що таке кримінальна відповідальність, або не зважають на неї.

— А в цьому разі?..

— Злочинець не є психічно ненормальним. Це цілком інший тип. — Цукер вийняв із теки фотографії з дому Їґерів і розклав їх на столі, а тоді подивився на Ріццолі. — Детективе, ви були на місці злочину.

Вона кивнула.

— Убивця діяв методично, — сказала Ріццолі. — Він узяв із собою все необхідне для злочину. Працював чисто. Майже не залишив зачіпок.

— Була сперма, — нагадав Кроу.

— Але не в такому місці, в якому ми мали б шукати. Ми взагалі могли її не помітити. Правду кажучи, ми мало не проґавили її.

— Яке у вас склалося загальне враження? — запитав Цукер.

— Він добре володіє собою. Розумний. Точнісінько як Хірург, — додала вона, помовчавши.

Цукер дуже пильно подивився на неї. Поруч із ним Ріццолі завжди почувалася незатишно. Його задумливий погляд немовби проймав її наскрізь. Однак, напевно, про