Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Так. - кивнула Химерниця. - Фіолетовий підвладний тільки таким, як я. Але з тим артефактом будь-яка інша Химерниця при належній вправності може його використовувати.

- Ти вмієш з ним робити тільки те, що я вже бачив?

- Ні. У моїх руках він може робити те ж саме, що і я. Майже. У руках Делоріс – лише присипляти. У неї тільки це виходить поки що. Чому ти питаєш?

Максуд сів біля неї. Торкнувся її плеча своїм.

- Спочатку справа, потім все решта. - нагадав йому голос Амайанти десь згори.

- Тревізо сказала, що почувала себе розбитою після того, як заклиначі використали її силу.

- І Делоріс погано почувається щоразу, як похмурі підживлюються її кольором. - Сандрін насупилась. - Але цей артефакт працює лише для фіолетового.

- Це тому, що його створено для фіолетового.

- Я хіба не так сказала? - усміхнулася Химерниця, поцілувавши його в щоку. - Цей артефакт і раніше використовували лише для фіолетового.

- Так, але раніше у нас не було алхіміста. - засяяв Максуд. - Він зможе створити такий артефакт для будь-якого кольору. Для всіх кольорів. Уяви, Делоріс розпорошить сірий на похмурих і зможе повноцінно брати участь у битві. Те саме зробить будь-яка інша Химерниця зі своїм кольором. Синій для чемпіонів та для подрібнювачів.

- А фіолетовий? - запитала Сандрін.

- Фіолетовий для анне. Тільки анне. Він надто важливий.

- Знаєш, багато хто мені не вірить, що я анне.

Дівчина поклала голову на плече Максуду. Вона зітхнула. Але з добрими почуттями.

- Так спокійно. - сказала вона. - Мабуть, так не повинно бути, коли біля твоїх воріт стоїть така армія.

Сандрін миттєво усунулася. Вона щось згадала.

- У перший наш бій тут. В усіх починалася паніка. Я відчувала, як воїни нервували. Поки ти не прийшов. Потім я відчула впевненість і наснагу. І з інших облич навкруги зрозуміла, що не одна я. - Химерниця уважно дивилася в очі воїну.

- Я вмію бути переконливим. - усміхнувся Максуд. - То ти даси мені той артефакт? І ще абсолютному знадобиться допомога Химерниць. Йому потрібний доступ до потоків. Я схожу за Селюстір, щоб вона з Мілізен прийшли до алхіміста. А ти бери Делоріс. Зустрінемось там.

Він підвівся. Але вона утримувала його за руку.

- І як ти плануєш мене використати?

- Сподіваюся, до цього не дійде. - чесно зізнався Максуд. - Якщо в хід підуть анне та аннемор, то, значить, інших варіантів у нас не залишиться. Якщо ворог буде готовий до твого нападу, нам не перемогти. Багато хто не вірить, що ти анне. І це грає нам на руку. Про Делоріс вони взагалі не знають. Ворог нас недооцінює. Але варто йому зрозуміти, хто ви такі, і він змінить тактику.

Тон Максуда, як і його слова, зовсім не сподобалися Сандрін. Він повернув її у реальність. Ворог, бій, амаліони. Вона підвелася.

- Я візьму артефакт. Ми з Делоріс будемо в алхіміста. - її кам'яне обличчя не давало зрозуміти, що вона зараз відчувала.

Максуд кивнув головою. Він розвернувся і знову попрямував тим же шляхом, яким добирався сюди. Він мав забрати Химерниць. По дорозі він трохи поговорив із Амайантою. Звичайно, вона намагалася здаватися такою ж, якою була і раніше. Звичайно, він вдавав, що не помічає, що вона все ще в смутку. І, звісно, ​​вони удвох знали правду.

За годину алхіміст уже оглядав артефакт Сандрін. Сині піктограми кружляли в повітрі. Очі Химерниці горіли фіолетовим вогнем. А Поєднувач запам'ятовував всю послідовність піктограм, які були нанесені фіолетовим кольором на принесеному йому артефакті.

- Чи вдасться зробити такі ж для інших кольорів? - спитав Максуд.

Алхіміст зітхнув. Будівельники продовжували складати біля нього частини старих непридатних для використання артефактів. Звичайно, це був цілий скарб. Йоші чудово про це знав. Але їх у могилу із собою не забереш. А допомога потрібна тут і зараз. Тому Йоші схвалив прохання Максуда.

- Якщо ці піктограми підійдуть і для інших кольорів, то, гадаю, у мене вийде. - задумливо промовив абсолютний.

- Тоді почни з сірого. Похмурі нам найпотрібніші. Давай. - рекомендував маршал.

Поєднувач помахав руками, відганяючи всіх від себе. Він вибрав кілька деталей із купки зламаних артефактів. Вага приблизно така сама. Знову закликав свою здатність. Приховувати символи, що літають у повітрі, не було потреби. Ховатися тут нема від кого. Максуд кивнув Делоріс, і та запалила очі. Алхіміст очистив усі уламки від тих піктограм, що там ще виднілися. Сині та зелені, в основному. Потім він застосував трансформацію та злиття, з'єднавши їх та отримавши куб потрібної маси. Коли він досліджував артефакт Сандрін, то точно знав його будову. Усі внутрішні порожнини, товщина кожної зі стін та інші параметри. Відтворити в точності такий самий артефакт насправді досвідченому алхімісту не склало ніяких труднощів. Вже за хвилину перед ним на столі лежала точна копія. Інша річ змусити його працювати. Піктограми слід нанести сірим кольором. Він зосередився. Відчув потік, що виходив від Делоріс. Він наніс першу піктограму, щоб подивитися на те, якою вона вийде. Сіре красиве коло з хитромудрими завитками спалахнуло на артефакті. Поєднувач кивнув. Він наніс решту символів у потрібній послідовності.

Химерниці спокійно дивилися на це все збоку. Тільки Максуд знаходився ближче до Поєднувача, ніж інші.

- Піктограми нанесено. Форма точно скопійована. – повідомив алхіміст. - Спробуй.

Делоріс підійшла до нього. Вона вийняла серпанок із одного з своїх серпанників. Відкрила колбу і капнула кілька крапель у потрібний отвір. Потім взяла артефакт до рук і трохи відійшла. Направила його на мур.

- А що мені захотіти? - запитала вона у Сандрін.

Та знизала плечима.

- Гаразд.

Допомогла так допомогла. Делоріс дунула на артефакт. Нічого не відбулося. Вона набрала більше повітря в легені і дунула на нього сильніше. Нічого. Дівчина повернулася до алхіміста.