Читати книгу - "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Савченко, що там? — питає ротмістр у солдата, який повертається з табору.
— Бричка якась сюди їде. Візник і пасажир. Пасажир із револьвера стріляє, кричить щось.
— Сюди їде?
— Сюди, сюди. Вже близько мусить бути, — доповідає солдат.
— Це бунтівники, у них можуть бути бомби! Розстріляти їх! — кричить капітан.
— Ви якийсь занадто кровожерливий. Заспокойтеся.
Ми всі дивимося на початок ярка. Он туди залітає бричка, звичайна бричка з Ромен, я навіть візника знаю. З брички вистрибує людина. Солдати, кидаються до неї, людина щось кричить. Онде людину ведуть до офіцерів. Потім один із офіцерів, не солдат, а саме один із офіцерів, біжить до нас.
— Не стріляти! Не стріляти! — кричить він.
— Це заколот! Виконати вирок! Зараз же! — наполягає капітан, але його ніхто не слухає. Підбігає офіцер, поручик.
— Наказ із Петербурга про відміну суду!
— Цього не може бути! — кричить капітан.
— Приїхав адвокат Івана Карповича, показав телеграму!
— Ви бачили сам наказ? — капітан.
— Там телеграма!
— Мусить бути наказ! Виконати вирок!
— Тихо! — командує ротмістр. — Справа важлива, ми не можемо припуститися помилки. Капітане, зараз ми поїдемо до Ромен і все остаточно з’ясуємо.
— Ніяких з’ясувань, треба розстріляти злочинця!
— Наказую тут я. Поручик, залишаєтесь тут і чекаєте мого повернення. Капітане, за мною.
— У місті може бути повстання, це пастка! Вони вб’ють нас і звільнять цього негідника! — кричить капітан.
— Поручику, це малоймовірно, але якщо виникне загроза втечі засудженого, то ви мусите виконати вирок. Але тільки якщо реальна загроза. У всіх інших випадках чекати на мене. Капітане, ходімо.
Столичний гість підкоряється, і вони йдуть. Щось балакають у таборі з моїм адвокатом Потім виходять з ярка. Чутно, як заторохтів двигун авто. Адвокат прямує до мене. Солдати не пропускають його.
— Пане поручику, я сподіваюся, що ви ж не сприймаєте мого адвоката як загрозу? Пропустіть його, будь ласка.
— Добре, пропустіть.
Адвокат підходить до мене, в нього перелякане обличчя, він утирає піт з чола. Нервово оглядає місце, де я стою, потім дивиться на солдат із гвинтівками навпроти.
— Ви давно вже тут стоїте, Іване Карповичу?
— Та вже давненько. Що сталося?
— В Петербурзі з великою зацікавленістю відреагували на вашу пропозицію. Вважається, що ваше рішення піти у добровольці значно допоможе під час мобілізації, — адвокат говорить гучно, щоб його чули.
— Добре, тютюну у вас немає?
— Є цигарки. Я не курив раніше, але через цю справу почав курити, бо дуже вже все нервово.
— Я теж. Сідайте.
Ми сідаємо на місце, де мене мусили розстрілювати, прямо на землю.
— Я вже подумав, що врятований, але побачив ваше перелякане обличчя і не знаю, що й думати, — шепочу адвокатові.
— Ніяких телеграм із Петербурга немає, — також шепоче він.
— Що? — я аж холодію увесь.
— Я зробив усе так, як ви сказали. Іване Карповичу, я хочу висловити своє захоплення вами! Краще нічого не можна було вигадати! Так вийти з-під удару! Одним ходом зруйнувати всю їхню підступну гру! Хіба двір зможе відмовитися від такого добровольця і від мільйона рублів до казни? Та ніколи!
— Я так розумію, що привітання мені приймати зарано.
— Так. Бо відповідей на свої телеграми я не дочекався.
— Але ви ж щось показували офіцерам.
— За три рублі на пошті мені зробили фальшиву телеграму, — киває адвокат.
— Для чого ви це зробили?
— Щоб виграти час Я сидів там, чекав відповідей, а потім зрозумів, що можу досидітися, що відповіді будуть, а вас уже не буде. То вирішив схитрувати.
— Але що це дає?
— Час, Іване Карповичу, час! Поки вони доїдуть до Ромен, поки спитають на пошті щодо телеграм, мине час Півгодини, а може, навіть хвилин сорок. За цей час відповіді з Петербурга можуть надійти. Я там усіх поставив на вуха, пані Анастасія поїхала просити про особистий прийом великого князя Сергія Михайловича.
— Але якщо телеграм не буде то...
— Телеграми будуть, обов’язково будуть, бо ви, Іване Карповичу, вигадали просто чудовий хід. Це я вам кажу як адвокат! Я аж заздрю, що цей хід не я вигадав, а ви. Причому як вигадали! Буквально за мить до того, як уже могло бути запізно! Я просто в захваті!
— Але телеграми можуть і зараз прийти пізно.
— Можуть, — адвокат зітхає. — На жаль, можуть.
— То нас чекають попереду чудові хвилини невизначеності, — посміхаюся я.
— Вам не страшно? — питає адвокат. — А я дуже нервую.
— Та страшно.
— Тоді чому посміхаєтесь?
— Бо смішно теж. Якийсь цирк, про це б кіно добре зняти.
— Якщо вас таки не розстріляють, бо в кіно мусить бути щасливий кінець. До речі, якщо все закінчиться добре, то буду просити вас на знак вдячності ввести мене в одну з ваших оповідок на правах помічника. Можу розповісти кілька смішних випадків зі своєї практики.
Він розповідає. Історію за історією. Не замовкає, бо хоче втекти від очікування. Це йому більш-менш вдається.
— Їдуть! Їдуть! — нарешті кричать солдати, що стоять нагорі навколо яру.
— То напишете про мене? — питає адвокат хрипким голосом.
— Сподіваюся, ви будете героєм в історії про мій дивовижний порятунок, — я посміхаюся і відчуваю внутрішнє тремтіння.
— Дай Бог, дай Бог. Я піду, добре?
— Звісно.
Він іде, а сиджу далі на свіжій землі. Ось уже чую торохтіння двигуна, підводжуся, як і всі, дивлюся на початок ярка Ось там з’являється ротмістр. І він біжить. Біжить, наче хлопчик за тарантасом, підстрибує догори.
— Скасовано! Наказ скасовано! — кричить він, солдати радісно вигукують, офіцери аплодують, а я падаю. Ноги робляться слабкими, мені хочеться кудись сховатися, я сунуся спиною по стінці, потім натягую піджак на голову і так сиджу в темряві. Мене всього трясе.
— Іване Карповичу, що з вами? — питає здивовано ротмістр.
— Зачекайте, дайте йому час! — це адвокат. — Прошу вас, відверніться!
— Всім відвернутися! — наказує ротмістр. Тиша.
— Все добре, Іване Карповичу, все добре! — шепоче мені на вухо. — Наказ про суд скасовано. Так розумію, що взагалі зроблять вигляд, наче ніякого
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу», після закриття браузера.