Читати книгу - "Шантарам"

вціливши у незагоєну рану, проте Назір і не поморщився. Він уважно дивився на мене. Мене вперше посвячували в справи мафії по смерті Абдула Гані і закінчення двотижневої війни, що забрала життя шести наших людей і віддала владу в руки Назіра та інших прихильників Хадера. Я зустрів погляд Назіра і поволі кивнув йому. Його суворе обличчя на мить пом’якшало і знову стало незворушне.

— Бідолашний старий Маджид,— зітхнув Санджай.— Він став жертвою цього клятого маневру. Копи — цей падлюка Патіл зі своєю командою — і справді вирішили, що мафія Хадербгая не має ніякого стосунку до Сапни, і почали шукати його в інших місцях. Вони знали, як Хадербгай любить Маджида. Гані зірвався з їхнього гачка, і за якийсь час його банда знову почала розважатися зі своїми сокирами.

— А як поставився до цього Хадер?

— До чого? — запитав Санджай.

— Він має на увазі, до вбивства Маджида,— пояснив Салман.— Так, Ліне?

— Так.

Всі троє збентежено подивилися на мене. На їхніх лицях був похмурий і мало не обурений вираз, немов я поставив якесь нетактовне запитання, та в очах їхніх був смуток і жаль.

— Хадер змирився з цим,— відповів Салман, і серце у мене болісно стиснулося.

Ми сиділи в «Мокамбо», ресторані з кавовим баром поблизу Форту. Він блищав чистотою, обслуговували тут на найвищому рівні, обстановка була вишуканою і богемною. Бізнесмени, що займалися комерції в цьому районі, змішувалися тут з натовпом гангстерів, модних адвокатів і знаменитостей зі світу кіно і телебачення. Мені подобався «Мокамбо», і я був радий, що Санджай обрав його місцем зустрічі. Упоравшись зі щедрим, та не дуже обтяжливим для шлунку обідом, який завершився десертом кульфі[165], ми замовили ще по чашці кави. Назір сидів ліворуч від мене, лицем до виходу з ресторану, а коло нього — Санджай Кумар, з яким ми частенько билися на рингу під час тренувань. Тепер він пробився на самий верх і став членом ради мафії — чи радше того, що лишилося від ради Хадербгая. Це був кремезний тридцятирічний гангстер-індієць із Бандри з красивим обличчям і крутим характером. Волосся його було укладене за допомогою фену начосом, як у кінозірки. Широко розставлені карі очі, що ховалися під високим лобом, дивилися з гумором і упевненістю. Ніс його був великий, підборіддя м’яко заокруглювалося, а рот у будь-який момент був готовий розтягнутися в усмішці. Він часто реготався, і це завжди був добротливий сміх. Санджай відзначався щедрою натурою і не дозволяв нікому іншому розплачуватися з офіціянтами чи барменами — не тому, що йому хотілося замилити комусь очі, як вважали деякі, а через природну схильність давати і ділитися. Хоробрості йому було не позичати, і в небезпечній ситуації на нього можна було покластися з такою ж упевненістю, як і в повсякденних справах. Він подобався людям, і подобався мені, тож доводилося робити зусилля, щоб повірити, що він був серед тих, хто відрубав Абдулу Гані руки, ноги і голову.

Поряд з Санджаєм був, як завжди, його нерозлучний друг Салман Мустан. Вони були однолітками і разом виросли в галасливому густонаселеному районі Бандри. Казали, Салман був не по роках розвиненою дитиною і вражав своїх батьків-бідняків тим, що вже в початковій школі випереджав однокласників по всіх предметах. Його успіхи були тим більш разючі, що вже з п’ятирічного віку він не менше двадцяти годин на тиждень працював удвох із батьком, обскубуючи курей і прибираючи у пташнику.

Я чимало знав про нього — в перервах поміж тренуваннями він деколи розповідав про своє життя. Коли Салман заявив, що повинен кинути школу і влаштуватися на роботу, щоб підтримувати сім’ю, один з учителів, який був знайомий з Абделем Хадер Ханом, попросив ватажка мафії потурбуватися за нього, і Салман став, як і мій медичний консультант доктор Хамід, одним з протеже Хадербгая. Було вирішено, що Салман займеться юриспруденцією, і Хадер влаштував його в єзуїтський коледж Щодня хлопчик з нетрищ одягав чисту білу форму і відвідував заняття разом з синами багатіїв. Коледж давав хорошу освіту — Салман вільне говорив англійською, мав непогані знання з природничих наук, історії географії, літератури і мистецтва. Але в хлопчику вирував непокірний дух і невгамовна тяга до пригод, з якими не могли впоратися навіть різки вихователів.

Поки Салман воював з єзуїтами, Санджай влаштувався на роботу в мафії Хадербгая. Він був кур’єром і носив записки й контрабандні товари з одного опорного пункту мафії в інший. Одного разу Санджая спробували пограбувати гангстери з ворожого угруповання. Він вступив з ними в поєдинок і, хоча його поранили, зумів доправити Хадеру пакет з контрабандою. Рана була досить серйозна, на її лікування пішло два місяці. Салман звинувачував себе в тому, що не був у ту мить поряд зі своїм другом, тож покинув школу і попросив Хадера узяти його до себе, щоб не розлучатися з Санджаєм. Відтоді вони завжди разом брали участь у всіх акціях, організованих радою мафії.

У ту пору, коли вони починали, їм було всього по шістнадцять років, а незадовго до нашої зустрічі в «Мокамбо» обом виповнилося тридцять. Хлопчаки стали серйозними чоловіками, які засипали своїх рідних матеріальними благами і трималися зі спокійним агресивним апломбом. Вони вигідно видали заміж своїх сестер, але самі так і не оженилися, хоча в Індії це вважалося непатріотичним, а то й блюзнірством. Салман одного разу признався мені, що вони вирішили не заводити сім’ю, оскільки у них обох було передчуття, що вони помруть не своєю смертю у молодому віці. Ця перспектива не лякала і не засмучувала їх — вони розглядали її як справедливу оборудку з долею: вони отримували владу, захопливе життя і добробут своїх близьких в обмін на високу вірогідність загинути молодими від ножа чи пістолета. І коли Назір та його друзі розправилися з прихильниками Абдула Гані, Салман і Санджай увійшли до складу ради мафії.

— Гадаю, Гані все-таки намагався попередити Хадербгая про свої наміри,— чистою англійською мовою сказав Салман.— Він не випадково цілий рік давив усім на мізки, поширюючи ідею про фатальну долю героя, перш ніж зібрав свою банду.

— Та пішов він! — кинув Санджай.— Хто він був такий, щоб попереджати Хадербгая? Хто він був такий, щоб утягувати нас усіх в це лайно з Патілом і вбивати Маджида, для того щоб вибратися з нього? А після всього цього він спокійнісінько продав нас клятим пакистанським копам, яар. Та нехай він сказиться на