Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Але в наступну мить вони вдарили ножем у порожнє повітря.

Постать Роулінта все ще була на тому самому місці, і алебарди вже пронизали його тіло, але вони не відчували, що вдарили ножем у фізичне тіло. Ілюзія? Лицар-Дракон не очікував випробувати такий високий рівень володіння фехтуванням від невідомого супротивника, але раптом один з них видав крик, від якого холоне кров.

На грудях того Лицаря-Дракона з'явилася страшна рана, з якої хлинула кров. Під його переляканим і невіруючим поглядом довгий меч у руках ілюзії Роулінта пронизав його серце.

—

Це було —

.

Дев'ять світил мистецтва меча.

.

Маленький Монторо ледь не злякався з розуму. З тих пір, як граф Трентгайм став знаменитим, його фехтування поступово стало відоме всім, і найлегендарнішим фехтувальником серед них був не хто інший, як давно втрачена спадщина ельфів вітру.

.

Дев'ять світил мистецтва меча.

Як і очікувалося, фантоми Роланда розділилися на три частини. Хоча його фехтування не було таким спритним і талановитим, як у Петі-фіні, і не таким спокійним і стриманим, як Фенікс Хуо, його стиль був аномально непохитним. Це було схоже на порив вітру, який проходив наскрізь, тільки атакуючи, а не захищаючись.

.

Цей стиль у поєднанні з мистецтвом меча «Дев'ять світил» насправді продемонстрував несподівану бойову майстерність. Незважаючи на те, що Лицар-Дракон був могутнім, після того, як несподівано втратив одного зі своїх членів, двоє, що залишилися, не могли зрівнятися з таким легендарним фехтуванням. Не кажучи вже про те, що звичайний сталевий меч у руці Ролінта був наче божественна зброя, яка могла розсікати залізо, як багнюку. Після кількох перестрілок алебарди в руках зводилися до коротких алебард.

Наступної миті Роланд використав рани на животі та стегні, щоб чисто вбити їх обох.

Роланте, твоє фехтування Малий Монтоло з недовірою вигукнув: «Небеса, що ти пережив за останні кілька місяців?»

.

Сам Ролінт, здавалося, прокинувся від сну. Його тіло купалося в крові, і він був настільки схвильований, що не міг себе контролювати.

Мілорде, цей меч?

Це називається вірою, відповів Брандо, Перед справжньою вірою немає нічого в цьому світі, що не можна було б зламати.

Ролінт опустив голову, заглиблений у роздуми.

, ó?

Брандо навіть не глянув на Лицаря-Дракона, що йшов з інших боків, і сказав маленькому Монтоло: Чому ти приїхав до Тонігеля?

Звичайно, це для графа, для Еруїна!

.

— відповів малий Монтоло, не вагаючись.

Брандо кивнув і дістав ще один довгий меч. Коли довгий меч проходив крізь його руку, він був таким же гострим. Він простягнув меч маленькому хлопчикові і сказав

Це твій Еруїн, іди бийся за нього.

.

Але.

.

Маленький Монтоло подивився в бік площі. Хоча все, що сталося тут сьогодні, збентежило його, він все одно вагався.

.

Брандо обернувся, повернувшись спиною до Лицаря-Дракона, і повернувся обличчям до маленького Монтоло.

, —

Він суворо сказав маленькому хлопчику: «Я дуже вдячний за твою вірність і довіру, Клінт, але йди бийся за себе». Лицар повинен бути вірний власному ідеалу.

.

Очі маленького Монтоло розширилися.

.

Він з недовірою подивився на юнака, що стояв перед ним. У той момент він нарешті згадав, чому знайшов цього чарівника знайомим.

.

Тому що його портрет, його статуя, була в кожному куточку замку Абіс.

Ти

.

Брендел ледь помітно посміхнувся.

!

Будь обережний! Маленький Монтоло раптом побачив, як Лицар-Дракон атакує позаду Брандо. Він підсвідомо взяв довгий меч і заблокував ворога.

.

Але в той момент.

.

Немов небо і земля на площі потьмяніли. У темряві люди бачили лише пряму срібну лінію, що простягалася вперед, розділяючи світ на дві частини.

,

Коли маленький Монтоло прийшов до тями, всі його вороги впали на землю. Всі рани були на горлі.

Це

.

Флеш Удар Меч Арт.

!?

Юнак нарешті відреагував і закричав: «Чорт забирай, навіщо ти знаєш !?»

У цьому світі є багато людей, які оволоділи подібного роду навичками і знаннями, Брандо знову обернувся і спокійно подивився на нього, Не тільки Буги гідні гордості. Хоча Срібний Народ благоволить небесам, шкода, що ваші вчинки заплямували таку славу.

.

Це речення нарешті змусило юнака відчути холодок, який глибоко зайшов йому в кістки.

?

Він озирнувся на сера Роузберна і зареготав: Хто він, чорт забирай, і звідки він усе це знає?

.

Але юнак раптом перестав говорити, бо побачив, що спочатку гордий віруючий «Все за одного», Роузберн, мав бліде обличчя і цокотіли ясна.

.

Він нарешті зрозумів, чому раніше не отримав відповіді від іншої сторони.

!

Чорт забирай, треба так боятися, він просто смертний, юнак не міг не розлютитися. Він обернувся і холодно подивився на Брандо: «Я визнаю, що ти перевернув ситуацію, людино, але саме в цьому полягає твоє невігластво. Ви знаєте, хто ми, і все одно наважуєтеся з'явитися. Я захоплююся вашою хоробрістю і розповім вам, чому Буги називаються Срібними Народними Чарівниками!

Убийте його! — заревів юнак.

Раптом з будівель навколо площі піднялося сім чи вісім чарівників у сірих шатах. Але, дивлячись на цих колег, юнак зовсім не зрадів. Він не мав наміру використовувати ці резервні сили, а це означало, що їх методи зачарування людей були абсолютно неефективні.

Але ефект від вбивства графа був той самий, просто було б трохи ніяково.

!

Коли маленький Монтоло побачив цих чарівників, він не міг стриматися, щоб не закричати: Сірі чарівники! Рахуйте, йдіть швидше, це елітні чарівники Саасальдійців!

,

Але поруч з ним Роулінт не міг не посміхнутися. Він бачив наставника цих семи чи восьми Сірих Чарівників. А той чоловік тепер був ув'язнений у в'язниці друїдів у Петлі Пасатів, і він був майже наполовину божевільний.

Брандо спокійно дивився на юнака, ніби не бачив загрози в небі. Він відкрив уста і відповів, слово за словом.

—

Це те, що я хочу сказати тобі, Саасальдян. Відносини між мною і тобою тільки-но почали з'ясовуватися —

!

Зарозумілим!

Юнак вважав, що цей хлопець просто нерозумний. Він зірвав маску з обличчя і кинув її на землю. Незважаючи на те, що його зовнішність була змінена на точнісінько таку ж, як у Брандо з ілюзією, люди могли побачити, що очі цього чоловіка мали шар сріблястих райдужних оболонок.

.

Це була найхарактерніша риса Срібного Народу, яку не можна було приховати навіть магією, як і їхню кров.

.

На