Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А й справді Царівна Духмяних трав! — вигукнула Лі Вань і взяла вірш Баоюя.
Забарвили лагідно двері Осінні і блідість і свіжість, З гіллячок струснулася сьома[262], І вазу наповнила сніжність. Тань-чжень із басейну виходить... Ти — тінь її, кригою вкрита. Душа твоя, мовби у Сі-цзи, Тріпоче і сяє нефритом. Ні, вітер над ранок не звіяв Жури, що тяжка та столика, Сліди твоїх сліз безутішних Помножив дощ, вчора пролитий, І я, на поруччя обпершись, У передчутті край віконця, І звуки рубля розрізняю І флейту при заході сонця...— Краще за всіх склала Таньчунь! — заявив Баоюй, коли Лі Вань скінчила читати. Одначе Лі Вань віддала перевагу Баочай.
— Вірш сестри Баочай найвиразніший, — сказала вона й стала квапити Дайюй.
— Хіба всі вже закінчили? — запитала Дайюй.
— Усі.
Дайюй взяла пензлик, єдиним духом написала вірш і кинула на стіл. Лі Вань заходилася читати:
Покров Сянцзянський[263] не запнуто, Напіввідчинено прохід, Розбитий лід — землі оздоба, А вазу красить лиш нефрит.Заледве Лі Вань закінчила, як Баоюй не витримав і почав голосно висловлювати своє замилування:
— І як тільки вона зуміла так придумати!
Лі Вань читала далі:
Візьму бутончик груші нишком[264], — Бегонії третина в ній, Зате в душі свавільній сливи Побачиш всю її вповні!— Скільки глибокого почуття в цих рядках! — закричали всі. — Чудово!
Із нетрів місячних святими Рукав розшито білий твій,Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.
