Читати книгу - "Війна і мир 3-4"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
232
пали!
233
— Приберіть це,
234
«Ці нещасні наповнили священну фортецю, оволоділи рушницями арсеналу і стріляли у французів. Деяких з них порубали і очистили Кремль від їх присутності».
235
дикому патріотизмові Растопчина;
236
— Шанування всій компанії!
237
— Ви господар?
238
— Квартір, квартір. Французи добрі хлопці. Хай йому чорт, не будемо сваритись, дідусю,
239
— Що це, невже й тут ніхто не розмовляє по-французькому?
240
— Вас не поранено?
— Здається, ні,
241
але цього разу близько було,
242
— Хто ця людина?
243
— Ах, я, далебі, в розпачі від того, що сталося,
244
— Це нещасний божевільний, який не знав, що робив.
245
— Розбійнику, ти за це поплатишся. Наш брат милосердний після перемоги, але ми не прощаємо зрадникам,
246
— Ви врятували мені життя. Ви француз,
247
мосьє Рамбаля, капітана 13-го легкого полку
248
— Я росіянин,
249
розказуйте це іншим,
250
— Зараз ви мені все це розкажете. Дуже приємно зустріти співвітчизника. Ну! що ж нам робити з цією людиною?
251
— Ви врятували мені життя. Ви француз. Ви хочете, щоб я простив йому? Я прощаю йому. Вивести цю людину,
252
— Коли треба буде, вас покличуть,
253
— Капітан, у них на кухні є суп і смажена баранина. Накажете принести?
— Так, і вино,
254
— Француз або російський князь інкогніто,
255
— Я завдячую вам життям і я пропоную вам дружбу. Француз ніколи не забуває ні образи, ні послуги. Я пропоную вам свою дружбу. Більше я нічого не кажу.
256
— Капітан Рамбаль, 13-го легкого полку, кавалер Почесного легіону за бій сьомого вересня,
257
— Чи будете ви такі ласкаві сказати мені тепер, з ким я маю честь розмовляти так приємно, замість того, щоб бути на перев’язочному пункті з кулею цього божевільного в тілі.
258
— Годі-бо, будь ласка. Я розумію вас, ви офіцер... штаб-офіцер, можливо. Ви служили проти нас. Це мене не стосується. Я завдячую вам життям. Мені цього досить, і я весь ваш. Ви дворянин?
259
— Ваше ім’я? я більше нічого не питаю. Пан П’єр, ви сказали? Чудесно. Це все, чого мені треба.
260
чудово, прекрасно!
261
— Так, дорогий мій пане П’єр, я зобов’язаний поставити за вас велику свічку за те, що ви врятували мене від цього скаженого. З мене, бачте, доволі тих куль, які в мене в тілі. Ось одна під Ваграмом, друга під Смоленськом. А ця нога, ви бачите, яка не хоче рухатись. Це під час великого бою 7-го під Москвою. О! це було чудесно! Треба було бачити, це був потоп вогню. Завдали ви нам важкої роботи, можете похвалитися. І, їй-богу, незважаючи на цей козир (він показав на хрест), я був би ладен почати все наново. Жалію тих, які не бачили цього.
— Я був там.
— Чи ба, справді? Тим краще. Ви злі вороги, треба признатися. Добре держався великий редут, хай йому чорт. І дорого ж ви змусили нас заплатити. Я там тричі був, як ви мене бачите. Тричі ми були на батареї, тричі нас відкидали, як карточних солдатиків. Ваші гренадери були прекрасні, їй-богу. Я бачив, як їхні ряди шість разів змикалися і як вони виступали, наче на парад. Чудовий народі Наш неаполітанський король, який на цих справах зуби з’їв, кричав їм: браво! Га, га, то ви наш брат солдат! Тим краще, тим краще, пане П’єр. Страшні в боях, ласкаві з красунями — ось французи, пане П’єр. Правда ж?
262
— До речі, скажіть, будь ласка, чи правда, що всі жінки виїхали з Москви? Дивна думка, чого вони боялися?
— Хіба французькі дами не виїхали б з Парижа, якби росіяни увійшли в нього?
263
— Ха-ха-ха!.. От сказав штуку. Париж?.. Але ж Париж... Париж...
— Париж — столиця світу...
264
— Ну, якби ви мені не сказали, що ви росіянин, я б пішов у заклад, що ви парижанин. У вас щось є, ця...
265
— Я був у Парижі, я провів там цілі роки.
— О, це видно. Париж!.. Людина, яка не знає Парижа, — дикун. Парижанина впізнаєш за дві милі. Париж — це Тальма, Дюшенуа, Потьє, Сорбонна, бульвари,
266
— на ввесь світ один Париж. Ви були в Парижі і зосталися росіянином. Ну що ж, я вас за те не менше поважаю.
267
— Але повернемось до ваших дам; кажуть, що вони дуже вродливі. Що за дурна думка поїхати запроторитись у степи, коли французька армія в Москві! Вони пропустили чудесну нагоду. Ваші селяни, я розумію, але ви — люди освічені — повинні б були знати нас краще. Ми брали Відень, Берлін, Мадрід, Неаполь, Рим, Варшаву, усі столиці світу. Нас бояться, але нас люблять. Не завадило б знати нас ближче. І потім імператор...
268
— Імператор... Що імператор?..
269
— Імператор? Це великодушність, милосердя, справедливість, порядок, геній — ось що таке імператор! Це я, Рамбаль, кажу вам. Таким, яким ви мене бачите, я був його ворогом вісім років тому. Мій батько був граф і емігрант. Але він переміг мене, цей чоловік. Він заволодів мною.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна і мир 3-4», після закриття браузера.