Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Корабель м'яко погойдувався на хвилях. Помилувавшись заходом сонця, вляглася на ліжко, що після печери здалося мені надзвичайно комфортним, і непомітно для себе заснула.

Вночі мені наснилося страхіття. Я бачила копальні, охоплені полум'ям, і орду погані, що атакувала захисну стіну. За словами Дана, зараз, через два роки, копальню було добре укріплено, і погані непросто було подолати ці укріплення, але на копальнях було багато полонених демів, і в метушні бою вони могли здійняти бунт із ненульовими шансами перебити захисників і звільнитися. Під враженням сну я швидко одягнулася і кинулася в каюту Зерда, але там було порожньо. Воїн стояв на палубі і задумливо дивився на нічний горизонт. Папуги з ним не було, схоже, вночі він вважав за краще спати.

Я розповіла свій сон. Вислухавши мене, Зерд наказав вахтовому готувати човен. Потім він запитав, чи буду я в змозі скористатися талісманом, на що я відповіла ствердно. Незабаром ми вже входили у ворота форту. Тепер я раділа, що змусила себе поїсти, і сподівалася, що перенесена крововтрата не стане на заваді.

Секундний біль. Краплі крові. Я провалююся в небуття. Виринувши, я налаштувалася побачити рудник, і, на мій подив, це легко вийшло. Вночі картинка була темною, але цілком помітною, і я побачила продовження свого сну. Захисники зі стіни відбивали атаки погані. Летіли запальні гранати, але на такій відстані вони не завдавали особливої шкоди. У кількох місцях палахкотіли пожежі і, схоже, там відбувалися сутички між воїнами і полоненими демами.

Мені не вдавалося розгледіти Дана, але я була впевнена, що він там, оскільки вже починала розуміти, яким чином мені вдається так добре бачити на відстані. Ймовірно, за допомогою талісмана я могла налаштовуватися і бачити очима папуг. Найімовірніше, папуга Дана літав над рудником і передавав мені картинку.

Це могло пояснити й те, яким чином мені вдавалося бачити галери демів. Неподалік від південного берега був чарівний острів, і птахи могли патрулювати узбережжя.

Наразі я знала, що потрібно робити, і почала атакувати тварюк, вибираючи відповідні мішені. Через деякий час у лавах погані виникло сум'яття, і я знову вийшла в стан пташиного польоту. Переконалася, що все йде за моїм планом. Тварюк було напрочуд багато. Мабуть, вони все ж відволікалися на людей, які траплялися їм на шляху. Тепер я не просто вибирала мішені, а й стежила за загальною мапою, атакуючи віддалені загони, незалежно від того, рухалися вони в бік копальні чи від неї. Загалом, у Міжгір'ї погані практично не залишилося. Я бачила декілька вогників у районі річки Ібри і рух за Південним хребтом, на який вирішила не відволікатися.

Незабаром сутичка біля копальні скінчилася. На те, що відбувається на території рудника, я ніяк вплинути не могла. Дана, як і раніше, відшукати не могла, тож вирішила повертатися. Тільки я й гадки не мала, як це робити, тому повернув мене, як завжди, Зерд.

Я розповіла про те, що відбувалося на руднику. Зерд похвалив мене:

- Ти молодець, що послухалася своєї інтуїції. Тепер можна повертатися на корабель, - це було сказано із запитальною інтонацією, тому я ствердно кивнула, погоджуючись.