Читати книгу - "Місто грішних душ, Ірина Кузьменко "

Іссак здвинув брови й із цікавістю спостерігав за дівчиною.

— Я так розумію, що ви друг містера Неро, — Ісаак кивнув, і Серена додала: — Я не пам’ятаю його в клубі. Але з жакета випадково випав гаманець, і я, діставши його, побачила водійське посвідчення. Я хочу повернути жакет та гаманець власнику.

Серена, повільно вставши з ліжка та вирівнявши спину, скривилася від болю. Дійшовши до дверей і стиснувши в руках жакет, зупинилася. Їй соромно було дивитися у вічі містера Неро. Адже деякі нічні події були настільки розмитими в пам’яті, що від цієї думки на душі ще гріше становилося. Утім, єдине, що вона чітко розуміла, так це те, що в усьому є провина Марини. Її старша сестра підставила її. Навіщо вона це зробила? Це питання Серена вирішила залишити на потім. І коли про все дізнається батько, покарання їй також не оминути.

Ісаак, підійшовши до Серени, став позаду неї. Дівчина, відчувши його близькість, підігнула плечі. Чоловік легенько підштовхнув її до виходу й, простягнувши руку, відчинив двері. Серена побачила Сабін і містера Неро. Вони обоє оглянулися, і Лука, стиснувши вуста, з-під лоба поглянув на Серену.

— Містере Неро, це ваше, — простягнула жакет. Лука кивнув і взяв його.

— Серено, мила моя, ти повинна відпочивати! — промовила Сабін і взяла подругу за руку. — Я іншим разом приїду.

Лука дістав з кишені мобільний телефон і, піднявши слухавку, промовив:

— Так. Я все зрозумів!

Взявши Сабін за лікоть, Лука сказав, що вони повинні йти, й мигцем поглянув на Ісаака. Хантер кивнув і склав руки в кишені.

— Куди ми так поспішаємо?! — обурилася Сабін і озирнулася. Подруга продовжувала стояти біля палати.

Спустившись на перший поверх, у вікні Сабін помітила Вільяма Блека. Округливши очі, поглянула на брата.

— Нічого не питай! — промовив Лука. — Йди за мною!

— Ми не можемо залишити її саму!

— Вона не сама!

— Лука, ми повинні щось зробити! — поглянувши на брата, прошепотіла Сабін.

— Ти вже зробила, — відрізав Лука й потягнув її до виходу.

Сабін, озираючись, спотикнулася, але брат підтримав її і не дав впасти.

— Ти дуже гніваєшся на мене?

— Дуже.

Лука й Сабін вийшли через чорний вихід, де їх вже чекала охорона.

Тим часом Серена, залишившись стояти в коридорі з Ісааком Хантером, стривожено поглянула на чоловіка. Він ніби в очікуванні чогось стояв у коридорі й не поспішав нікуди йти. Дівчина зітхнула й вже збиралася повернутися в палату, як раптом почула голос батька.

— Серено!

До них швидкими кроками прямував прокурор Вільям Блек.

Ісаак, поглянувши на дівчину, побачив, як вона миттєво зблідла, а на шиї виступили вени.

— Доню, я так хвилювався! — промовив чоловік і, підійшовши, обійняв її. — Що з тобою трапилося?

— Батьку… — ледве видавила із себе це слово.

— Містере Блек! — голосно сказав Ісаак і підійшов до нього.

Прокурор оглянувся й із відразою поглянув на Ісаака.

— Мене звати Ісаак Хантер! — простягнув руку. Прокурор, почувши його ім’я, миттєво всміхнувся й потиснув руку. Ісаак стиснув її сильніше.

— Дуже приємно познайомитися з вами, містере Хантере! — люб’язно промовив прокурор. — Що нафтового магната привело в наше місто?

— Справи! — коротко відповів Іссак.

Серена, поглянувши на Ісаака, захитала головою. Хоча вона й не розуміла, навіщо містер Хантер підійшов до її батька, але вже було байдуже, адже знала, що така люб’язність — лише гра на публіку. А вдома батько стане зовсім іншим.

Хантер, потиснувши руку, демонстративно дістав із кишені носову хустку й витер долоню, якою кілька секунд назад тиснув руку. Прокурор насупився, а Серена не стримала усмішки. Помітивши погляд Ісаака, схилила голову. Хантер поклав носову хустку в кишеню й дістав мобільний телефон. Прокурор перевів погляд на доньку.

— Я хочу віддати Серені її пропажу!

Дівчина, не зрозумівши його слова, підняла голову й, побачивши телефон у руках чоловіка, ахнула та провела рукою по шиї.

— Звідки телефон доньки у вас? — ледве стримуючи гнів, запитав прокурор.

— Серена загубила мобільний вчора в машині. Мабуть, випав із кишені.

Дівчина широко відкрила очі. Ісаак, підійшов до неї і, поцілувавши у верхівку, взяв її за руку й поклав телефон на долоню.

— Що вчора трапилося з моєю донькою?

— О, пане прокуроре, вашій милій доньці ще потрібно пройти обстеження. Палата оплачена. Процедури також. Нехай Серена набирається сил, а ми з вами поговоримо, якщо ви не проти, у більш комфортному місці.

Серена відчула ком у горлі. По щоках миттєво потекли сльози. Вона швидко витерла їх долонею і, важко зітхнувши, опустила голову. Ісаак, побачивши її пригнічений стан, а точніше сказати, побачивши її страх, лагідно промовив: