Читати книгу - "Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш"

Після того, як розмова з Крістофером закінчилася, я тут же одяглася і понеслася в магазин. Я не могла вдарити обличчям в бруд. Аліску, яка з мене раз у раз жартувала, я мало не виштовхала відразу ж в під'їзд. Тому що нічого мені заважати! І так, звичайно ж її не буде на нашій вечері. А оскільки цей вмирущий лебідь уже перестав чхати й шморгати носом, то у свій ресторан вона вже може і сама йти працювати.

- Ну і піду! - Ображено вигукнула подруга.

- Ну і йди! Я туди більше ні ногою. Там контингент, звичайно, той ще ... І це, може ти теж подумаєш над тим, щоб змінити роботу?

- Ага, зараз двері відкрию, виберу когось із роботодавців, хто в чергу до мене вишикувався і тут же місце роботи зміню!

- Я можу запитати у Крістофера з приводу роботи ... - Почала я акуратно. Адже він мені пропонував якусь роботу. Якщо мені вона не потрібна, на неї могла б піти Аліса.

- Ти спочатку з ним з приводу ваших відносин розберися, благодійниця!

Я вирішила пропустити ці її слова повз вуха, бо вже щосили була зайнята тим, що замариновувала м'ясо. Я настільки хотіла, щоб цей вечір пройшов ідеально, що продумала кожну дрібницю. Нічого не повинно було мені перешкодити. НІЧОГО!

Але звичайно ж сталося те, чого ніхто не очікував.

- Ні, ні, нііі!!! - Вдаривши по плиті рукою, я була готова розридатися.

- Що таке? - Аліса забігла на кухню і втупилася на мене в усі очі.

- Вона знову зламалася! - Плита вже була старенька, ми її лагодили вже двічі, але я не очікувала, що вона підкине мені таку свиню зараз.

- Твою ж мати. Дай я спробую.

Ну звичайно ж у подруги теж нічого не вийшло.Якби зараз на нас обвалилася стеля, я б навіть не здивувалася.

- Що робитимеш? - Подруга співчутливо на мене подивилася. Але я була не я, якби я не придумала як вийти з цієї ситуації. У мене в голові в цей момент якраз дозрів план.

Я дістала з кишені телефон і набрала номер Крістофера.

- Ти все-таки злякалася? - Від його голосу настрій моментально став поліпшуватися.

- Не дочекаєшся. Скажи, а у тебе вдома є плита?

***

Через дві години я сиділа в машині чоловіка, а в його багажнику лежали пакети з продуктами, які він так дбайливо сам особисто виніс з моєї квартири.

- Що? - Я не змогла понад хвилину дивитися на його загадкову посмішку і тут же зірвалася.

- Ти не перестаєш мене дивувати, - сказав чоловік і знову посміхнувся. І як це сприймати? Як комплімент?

- Сподіваюся, що тебе бавить такий формат, тому що по-іншому я не вмію, - я говорила чисту правду, ну а що? Нехай мужик з самого початку розуміє на що підписується.

Машина зупиняється на світлофорі, Крістофер розвертається до мене, пропалює поглядом, а мене наче тисяча дрібних голочок поколює в цей момент.

- Мене забавляє все, - секунда і його рука в моєму волоссі, а моє обличчя вже навпроти його. Очі в очі. Я забуваю як дихати.

- І навіть я? - Вимовляю хрипким голосом.

- Особливо ти.

Його губи торкаються моїх. У салоні авто стає моментально жарко. Фантазія тут же розганяється і я сама червонію від власних думок.

Дорога до його будинку займає близько години. Практично весь цей час чоловік говорить телефоном, а я обдумую, коли буде найкраще сказати йому, що мене звуть не Аліса. І взагалі ми абсолютно нічого не знаємо один про одного. У мене стільки питань, які я хочу йому задати.

Коли ми заїжджаємо на подвір'я його будинку, я намагаюся стримувати свої емоції. Я, звичайно, здогадувалася, що він живе в районі краще мого, але що настільки краще я навіть не думала. Елітний район, територія, що охороняється. Я навіть думати не хочу скільки тут може коштувати квартира.

У ліфті Крістофер натискає на кнопку з цифрою двадцять, і я розумію, що це останній поверх. Пентхаус. Здоровенний. Мої очі розширюються з кожною секундою, а щелепа ось-ось впаде на підлогу. Чим займається цей чоловік? Я навіть не можу припустити, чим він заробляє собі на життя.

- Подобається? - Його рука моментально охоплює мене за талію і притягує до себе. Ми знаходимося настільки близько один до одного, що у мене збивається дихання.

- Ти зараз про квартиру питаєш або про себе? - Жартівливо шепочу у відповідь і тут же верещу, бо мої ноги відриваються від підлоги й в наступну мить мене вже саджають на комод. Крістофер наближається впритул, його погляд стає небезпечніше, очі темніють.

- Якби я тобі не подобався, ти б зараз не була в моєму будинку.

- Який самовпевнений ...

- Який є.

Його рука ковзає в моє волосся, він задирає мою голову так, щоб наші погляди зустрілися. Я бачу, як поблискують його очі. Відчуваю, що між нами якась хімія.
Цей чоловік зводить мене з розуму. Змушує кров вирувати в венах. Я хочу зараз бути тут. З ним. Я хочу з ним все. Зайти настільки далеко, наскільки це тільки можливо.

Його губи ковзають по моїй шиї, обпалюють шкіру. З моїх вуст зриваються тихі стогони.