Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

Я лише важко зітхнула і закрокувала у вказаному напрямку.

Всередині будинок виявився ще розкішнішим, ніж на вулиці. Сучасний ремонт, дорогі меблі, техніка і цей запах… такий знайомий і рідний… так, так пахнув Діма. Бергамот, сандал і солодкий мед.

Шкіра мимоволі покрилася мурашками від приємних спогадів. Я подарувала Дімі схожі парфуми за відмінний захист дипломної роботи… Для солідності і впевненості, як я тоді побажала йому. Він тоді ще студентом виграв складну справу в суді, і я невимовно ним пишалася. Не так я, звісно, уявляла своє майбутнє.

— Кухня — прямо, — голос Міші голосно зазвучав над вухом, від чого я злякано сіпнулася. — Хтось хвалився, що вміє готувати. І поквапся: я дуже голодний.

— Можна, я спочатку поговорю з Дімою?

Не хотілося витрачати дорогоцінний час на недоречне приготування їжі. Я хочу додому. Там і поїм.

— Не можна, — серйозно відрізав Міша, — він зайнятий. Пізніше сам спуститься. Тож велкам ту зе кітчен. Покажи свої кулінарні навички.

Мені нічого не залишалося, крім як піти на кухню, більше схожу на сучасну їдальню. Для великої сім'ї. Шкода, що не для нашої.

Сумно посміхнувшись своїм думкам, я нашвидкуруч збила яйця і вилила їх на вже підсмажені шматочки шинки. Подрібнила овочі, приправила їх оливковою олією. І поспішно накрила на стіл занадто ранній сніданок під пильним оком Міші. Він вальяжно розсівся на стільці і уважно спостерігав за моїми діями. Ніби я готувала бомбу, а не омлет, і йому потрібно бути напоготові.

— Пахне смачно, і на смак нічого так, — підсумував хлопець. — Можеш спокійно одружуватися. З тебе вийде хороша дружина, — зі сміхом пробурмотів, набиваючи рота їжею.

— Дякую за похвалу, але я туди не надто і рвуся, — присідаючи поруч з Мішою, я нервово розсміялася з його побажання, розуміючи, до чого він хилить. — Як то кажуть: «Одному адже краще. Хочу халву їм, хочу — пряники».

— Ну, тепер ти будеш їсти те, що я скажу, — наче грім серед ясного дня за спиною звучить голос Діми. — І робити, що я скажу.