Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 20

Він у ній не помилився. Тоді, 4 роки тому, підійшовши до незнайомки у барі, не знав чого чекати та затягувати знайомство не збирався. Ця вовчиця проникла у його життя несподівано. Там і лишилася. Вона не його пара, навіть звірові не подобається. Марк усвідомлював, що це просто інтрижка, а Карі треба нагадувати це час від часу. Саме тому зараз він не церемонився.

Кара зрозуміла все за його емоціями. Зараз показувати характер не варто. Він явно на межі, а дикому звірові краще підкоритися, живіше будеш.

Без слів вона опустилася навколішки прямо в передпокої та узялася до справи. Марк не міг позбутися думки, що щось не так. Звір злився, просився назовні, а хлопець заплющив очі та представив Мію. Як за помахом чарівної палички процес пішов веселіше.

Кара тільки зраділа, прийнявши зміни в хлопцеві на свій рахунок. Закінчивши, піднялася та пристрасно поцілувала Марка. Вовчиця розраховувала на бурхливу ніч та не знала, що Марк не налаштований.

-- Крихітко, ходімо розвіємося? Останнім часом багато роботи навалилося, – широко посміхнувся Марк.

– З твоїми друзями? Може покликати дівчат? – Кара хотіла влаштувати подруг, його друзі сильні тигри та неодружені.

Марк відразу зателефонував. Він не міг залишатися тут. Схоже, цим відносинам прийшов кінець. Але він не покидьок, розходитися теж потрібно красиво.

-- Міха, ви будете сьогодні у клубі? Я туди їду, – домовився з друзями й повернувся до Кари.

-- Красуне, вигуляймо твоє бірюзове плаття!

-- Дай мені пів години.

Час для Марка тягнувся нескінченно. Хотілося піти в душ та змити запах Кари. Дивно, а раніше він йому подобався. Зараз йому подобається запах меду. Ви, мабуть, вже здогадалися, що так пахне Мія.

Навіть Кара не змогла вигнати думки про Мію з його голови. Швидко діставшись місця, вони відразу помітили хлопців. Ті були з дівчатами. Привіталися та замовили собі випити. Довго сидіти на одному місці Кара не любила, активність це про неї.

-- Марку, милий, хопідемо танцювати? -- прошепотіла на вушко та прикусила мочку.

– Цей вечір для тебе!

І це правда, це їхній останній вечір. Тільки дівчина цього ще не знала.

Їхній танець можна назвати прелюдією. Скромністю ці двоє не відрізнялися. У такі миті навколишній світ зникав для них. Були тільки вони та їхня пристрасть. Вони не цілуються, лише тактильний контакт, але цього достатньо. Якоїсь миті Марку здалося, що його уважно розглядають сердитим поглядом. Піднявши голову, пошукав джерело.

Так і застиг, зрозумівши, хто спостерігав за їхнім танцем. Мія сиділа за столиком з подругою та невідривно дивилася в очі перевертня. Там можна було прочитати усі прокляття світу. Марк не зрозумів з чого така реакція. Він їй нічого не обіцяв. Потім до нього дійшло. Їхній короткий поцілунок.

Схоже для маленької він щось означав. Ревнощі. Ось вони які, зараз дівчисько готове розірвати його на шматочки. Натяг на губи усмішку та підморгнув Мії. А в неї очі, як два океани, такого самого розміру.

"Дівчинка думала, що я відштовхну свою супутницю, як побачу її?

Злякаюся?

Якої реакції вона чекала?

Ох не знаєш, ти з ким зв'язалася. Дивлюся на зміну емоцій Мії. Обурення плавно переростає в лють. А це вже зайве".

-- Ходімо вип'ємо?

Відводжу Кару за столик, стикатися їм не варто. "

Одна сильна фізично, а інша обдарована магічно. Гримуча суміш. Разом -- це перебір". Після цих думок він усе більше переконується, що з Карою треба прощатися.

"Жаль Мія її бачила, хоча... Може це на руку мені буде".

Далі вечір пішов своєю чергою. Марк поглядав за столик з дівчатами, все-таки вони одні.

Кріс помітивши зміни в настрої подруги повернулася туди, куди буквально витріщається Мія.

– А це не ті перевертні, що нещодавно чіплялися до нас?

-- Так, це вони та Марк! – Мія не змогла надати голосу байдужості.

– Ось же бабії… Ти подивися на дівчаток, вони виснуть на них. Вчепилися, як у рятувальне коло.

– Та пішов він! -- вигукнула Мія.

Вона досі не могла заспокоїтися. Кілька годин тому він цілував і обіймав її, а зараз з якоюсь дівчиною. Як вона могла так помилитися у ньому. Думала від Матвія треба триматися якогома далі, але Марк набагато підступніший. Зараз їхнє тренування сприймалося інакше. Адже правда, він постійно начебто випадково торкався її. Дурна Мія...

Нарікала на себе дівчина. Потрібно тримати дистанцію.

-- Ти напевно хотіла сказати, пішли вони? -- Кріс подумала, що подруга просто обмовилася.

-- Ходімо потанцюємо? Чого сидіти весь вечір? І давай вина замовимо.

-- Я тільки за! - Кріс теж не подобалася ситуація. Вона була ображена й обурена, як можна було проміняти їх з Мією на цих дурних дівок. Ну нічого, хлопчики, зараз ви побачите кого втратили. Пригубивши ще вина для хоробрості, пішли підкорювати танцмайданчик.

-- Мія, давай, як ти вмієш. Щоб хлопці зрозуміли, кого проґавили.

Почалася повільна чуттєва мелодія і Мія заплющивши очі віддалася танцю. Усю бурю своїх емоцій вона вклала у цей танець. Марк попивав віскі, поглядав на танцмайданчик таким поглядом ніби йому нудно. Обвів поглядом все приміщення, поки не натрапив на руду. Підібрався і почав пильно дивився.

Мія підняла руки вгору і плавно похитувала стегнами, її розпущене волосся каскадом стелилося по всій спині. Дівчина прогиналася не помічаючи довкола себе нічого та нікого. Через якийсь проміжок часу, хлопці довкола почали повертатися, відверто оглядати усі вигини красуні.

Марк напружився. Колишнього спокою як не було. Чим далі продовжувався танець, тим більше глядачів він збирав. Руки хлопця напружились. Звір усередині загарчав.

-- Марку, ти чого? – Міха звернув увагу, що в друга проступають пазурі.

-- Друзяко, що тебе так напружило? -- Матвій зрозумів треба відводити хлопця від дівчат. – Розмова є, ходімо відійдемо, -- Матвій потяг Марка до поруччя, щоб приховати його стан від оточуючих. -- Що таке Марк? - Матвій простежив за поглядом друга, який невідривно стежив за танцмайданчиком, та свиснув. – Ого! А вона точно не перевертнь, які плавні рухи, – Марк загарчав на друга. – Легше! -- поплескав його по плечу.