Читати книгу - "Мій ізмарагд, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
27. «Як від лютого татарина…», 28. «Хто з всіми добрий хоче буть…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 323, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда».
29. «Від слона на тисяч п’ядей…». Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 46.
30. «Як метіль прошумить…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 23. с. 357, під спільним заголовком «Приказки». Зберігся автограф (ф. 3, № 193, с. 44), який має незначні розходження порівняно з текстом збірки.
31. «Як запорохи чоловік…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 162, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 22), який не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
32. «Хоч би й мертвого міг гнівливий воскресить…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 163, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 27), який має значні розходження порівняно з текстом збірки:
Гнівний хоча мертвого воскресить,
Та бог його за гнів його відкине.
В гнівливе серце зло, як нетля в свічку, лине,-
Сама згорить, а свічки не згасить.
33. «Хоча б ти і муки тяжкі потерпів…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 163, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 27), який не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
34. «Як та опука від скали…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 23, с. 356, під спільним заголовком «Приказки», з деякими редакційними відмінами. Збереглися два автографи (ф. 3, № 193, с. 18, 19). Один має незначні розходження порівняно з текстом збірки, другий є варіантом строфи:
Як та опука від стіни раз в раз відскакує упруго,
Так кривда людська паде все на тебе, кривдниче-катюго.
35. «Огневі, що ліси палить…». Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 48.
36. «Наче віз без коліс…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 23, с. 356, під спільним заголовком «Приказки». Зберігся автограф (ф. 3, № 193), який не має істотних розходжень порівняно із текстом збірки.
37. «Молодість у бідності…», 38. «Ти сто людей побив у бою…», 39. «Купа дров і жура…». Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 48-49.
40. «Хоч би все небо папером було…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 322, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 22), який не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
III. ПРИТЧІ
I. Притча про життя. Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 22, с. 427-428, під заголовком «Індійські легенди. Чоловік у балці».
II. Притча про віру, III. Притча про любов. Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 58-62.
IV. Притча про красу. Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 62-65. Зберігся автограф без заголовка (ЦНБ АН УРСР, І, № 7444, арк. 5-6), що має окремі розходження порівняно з текстом збірки.
V. Притча про приязнь. Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 65-69. Зберігся автограф без заголовка (ЦНБ АН УРСР, І, № 7444, арк. 12-13), що має деякі розходження порівняно з текстом збірки.
VI. Притча про вдячність. Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 321, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 21), майже ідентичний із текстом збірки.
VII. Притча про покору. Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 162, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 27), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
VIII. Притча про правдиву вартість, IX. Притча про нерозум. Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 71-79. Збереглися автографи (ЦНБ АН “УРСР, І, № 7444, арк. 3-4; 10), що мають окремі розходження порівняно з текстом збірки.
X. Притча про радість і смуток. Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 323 - 324, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 25), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
XI. Притча про піст. Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 80-82. Зберігся автограф без заголовка (ЦНБ АН УРСР, І, № 7444, арк. 11), що є варіантом притчі:
Раз цар один на ловах заблудився
Посеред гір, і не було нікого
При нім, окрім хлопчини-руженосця.
І зголоднів той цар і сів обідать,
Та щось не йшла йому до рота страва,
Бо він привик обідати не сам,
А серед шуму, гамору дворян.
Промовив цар до хлопця-руженосця:
«Піди, поклич мені кого знайдеш,
Щоби зо мною сів обід обідать».
Побіг хлопчина, пастуха веде,
Що стадо пас у близькій полонині.
«Здоров був, брате,- цар йому сказав,-
Ходи сідай обідати зо мною,
Бо не привик я їсти сам один».
«Здоров був, царю,- відповів пастух,-
З тобою я обідати не можу,
Бо запросив мене на свій обід
Ще старший цар від тебе».- «Що за цар?» -
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ізмарагд, Франко І. Я.», після закриття браузера.