Читати книгу - "З матір'ю на самоті"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мати В. Симоненка Ганна Федорівна Щербань-Симоненко
Хата в с. Біівці, де народдився поет
В. Симоненко — десятикласник
За працею пізно вночі
— Я вам прочитаю…
— Неодмінно буду!
Милі співробітниці редакції
Веселий настрій
Разом із сином
— Я не хочу позувати!
Із однокурсником Анатолем Перепадею
На прощання оглянувся
СТЕНОГРАМА
обговорення поезії М. Вінграновського і В. Симоненка
Якщо раніше секція поезії СПУ свої щомісячні засідання проводила завжди в «голубій» спілчанській залі, а то й просто в якомусь кабінеті, бо бажаючих брати в них участь було нерясно, то це зібрання, на якому мали обговорити перші, щойно видані збірки двох молодих поетів — Миколи Вінграновського «Атомні прелюди» та Василя Симоненка «Тиша і грім», — запланували у найбільшій, «кіношній» залі. До обговорення керівники секції готувалися старанно: розіслали всім київським поетам і критикам офіційні запрошення, заздалегідь обмірковували, кого обрати до президії засідання, хто голосуватиме, хто виступатиме. Запросили й двох стенографісток (Не запросили — вони самі прийшли. Стенографістки були штатними працівниками КДБ. — М. С.).
І справді, на обговорення прийшло так багато письмеників, що навіть і та простора зала не змогла всіх умістити. Проходи, коридори, вестибюлі були заповнені вщерть. А ще чимало молоді, студентів юрмилося біля Спілки, сподіваючись потрапити на засідання.
Що ж зібрало на те обговорення таку кількість людей? Насамперед, звичайно, зацікавленість творчістю неординарних, обдарованих поетів-дебютантів, які швидко набули популярності. Але була й ще одна причина. Напередодні серед літературної громадськості поширилася чутка, що нібито певна група старших поетів, котрі сповідали декларативно-лозунгову поезію і яких тоді називали зневажливо «традиціоналістами», готується дати своїм молодшим новоявленим колегам (в особі Миколи Вінграновського) рішучу відсіч за їхнє «зухвале штукарське новаторство», «деструктивізм», «абстракціонізм», «відрив од життя» і т. ін. А що на засіданні винесено обговорення поезії і Василя Симоненка, який начебто дотримується «традиційної творчої манери», так то, мовляв, аби протиставити його творчість поезії «псевдоноваторів».
Засідання з самого початку пішло, як мовиться, не за сценарієм. Найперше чомусь відмовився від голосування на ньому тодішній голова секції поезії Микола Нагнибіда (Нагнибіда просто злякався. — М. С.). І цю роль перебрав на себе Максим Рильський. Та й саме обговорення відбувалося зовсім не так, як сподівалися. Переважна більшість виступаючих (хоч, правда, дехто й відмовився од слова) високо оцінила поетичні твори обох дебютантів, не протиставляла їх, про що й свідчить стенограма засідання (навіщо вона робилася — невідомо, адже потому з’явилася лише коротка інформація в «Літературній Україні»).
Уже в сімдесятих роках, працюючи в апараті СПУ, я одного разу випадково угледів серед купи паперового мотлоху, який мали здавати в макулатуру, саме оту стенограму, зберіг її, а тепер передаю редакції. Думаеться варто хоча б через чверть століття докладно проінформувати читачів про ту важливу подію в нашому літературному житті шістдесятих років.
І ще одна
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З матір'ю на самоті», після закриття браузера.