Читати книгу - "Війна з багатоликим звіром"

УВАГА!

АГРЕСИВНА ФОРМА МАЗУТУ

ЗДАТНА НАПАДАТИ НА ЛЮДИНУ!

Вранці 6 грудня центральні вулиці міста були напрочуд чистими, хіба що кілька бурих паростків звисало зі стін будинку ПЧХП. Всюди панували тиша й спокій… Але в повітрі відчувалась задушлива напруженість, неначе перед грозою.

Оперативний штаб ПЧХП віддав суворий наказ — нікому не залишати подвір’я фабрики. Керівники всіх шістнадцяти бригад спішно роздавали особовому складу чудернацькі «оборонні луки» — нашвидкуруч виготовлені дерев’яні дуги, обидва кінці яких з’єднував тонкий міцний дріт, наче тятива лука. Дужим чоловікам замість цих луків було залишено граблі або роздано звичайні пилки.

Перед дев’ятою годиною в усьому місті раптом завили сирени, обидва охоронці ПЧХП вискочили з прохідної, щоб зачинити браму. Однак їм не пощастило цього зробити. На вулиці перед фабрикою знялася лискуча, темно-бура, мов шоколад, триметрова хвиля і з силою морського прибою вдарила в ще не зовсім зачинені ворота. Обидві стулки високої брами зламались, охоронців одкинуло назад, а за мить їхні тіла зникли під шаленим виром.

Сирени замовкли, і в глибокій тиші почулися крики жаху — це виявилася не проста хвиля, а ціла коричнева армія. Подвір’ям шеренга за шеренгою насувалися зімкнуті бойові лави здоровенних мазутних потвор, які нагадували здиблених моржів, величезних саламандр або морських котиків, кенгуру або пінгвінів, або засипані коричневим снігом дерева, ведмедів або триметрових велетнів… Мовчки, в гнітючій тиші, з ледь чутним тоненьким посвистом бура маса навалювалась на людей, які з криками розбігалися по найдальших кутках подвір’я.

В центрі миттю спорожнілого подвір’я лишились тільки самотні металеві конструкції пересувних ПМ-гвинтів і прожекторів, покинуті обслугою. Але й конструкції стояли всього кілька секунд — перша шеренга перекинула важкі пристрої, перекотилась через них хвилею нищівної багатотонної маси. Зруйновані гвинти з рипом падали на бетон, а з прожекторів посипалося бите скло.

В глибині подвір’я з’юрмилися всі п’ятсот робітників, однак часу для паніки вже не лишилось. Чоловіки з граблями й пилками рішуче вишикувались. Підштовхувані відчаєм люди дерли граблями шоколадних саламандр. Завдяки пилкам пощастило затримати наступаючих бурих моржів і розрізати їх на шматки, тонкі гострі дроти оборонних луків розтинали підступаючу буру масу, що не знала вороття й, немов керована вищою силою, фанатично сунула вперед. Шеренга за шеренгою, мазутові вояки кидалися на металеві сторчаки, які розрізали їх на пасма, що звивалися, стікаючи драглями… Купи розірваних висихаючих трупів слугували людям першим оборонним валом. Але знову й знову підступали нові шеренги дужих коричневих воїнів.

Зі свого спостережного пункту, розташованого на другому поверсі генеральної дирекції ПЧХП, член і спеціальний радник вищого штабу товариш Е. Роган уже кілька годин спостерігав крізь заґратоване вікно за битвою, що точилася на подвір’ї. Шоколадних саламандр було безліч. Треба застосовувати щось… гостре й водночас легке, що ефективно розрізатиме потвор… Щось типу лемеша від плуга… Ні, це було б заважке. Краще щось таке, що обертатиметься, крутитиметься, на зразок циркулярної пилки… але їй, мабуть, бракуватиме мобільності.

Еда взяв зі столу зразок шоколадного мазуту завбільшки з дитячу голову й колупнув її нігтем. Тонка подряпина за кілька секунд знову затяглась. Вища форма мазуту… еластична, мов гума. Він запалив останню сигарету «Уїнстон» (я розумію, що не можна курити, подумав Еда Роган, але без сигарети не здатен нічого придумати) з останньої червоно-білої пачки Рітиного блоку (я сподівався, що мені його вистачить до кінця ТСЗ) і знову виглянув на подвір’я. Станіслав Бімонь, піднявши важкі граблі високо над головою, з усієї сили дубасив саламандру за саламандрою. Скільки він витримає? Такий самий фанатик, як і саламандри. Мені не до вподоби фанатизм, хочеться вірити в розум… Якого, на жаль, на нашій планеті й досі бракує. Тібор Трнка, витрачаючи значно менше сили, діє пилкою значно ефективніше…

А наш Міхал, глянув на сина Еда Роган, зовсім захекавшись із граблями та пилкою, зрештою взяв найлегше — оборонний лук, що був розрахований на жіноцтво. Але чому він суне й суне вперед? Наш задиркуватий півник… Ці шоколадні страховиська справді небезпечні, синку. Вони вже вбили кількох наших людей.

Край столу лежав рапорт про загибель двох сторожів: Вали Й., Тіковського Ф. Наші перші жертви, подумав Еда Роган. Ми припустилися помилки, не зачинивши тоді браму. На вулицях було б важче боротись, а тут, на подвір’ї, ми маємо значно більше шансів.

Еда знову почав роздивлятися шоколадну мазутову кулю, схожу на повітряну. Колись ми хлопчаками пропалювали їх цигаркою, згадалось йому. Він притиснув запалену сигарету до бурої поверхні зразка, вона засичала й укрилася густо-зеленою плівкою, що загасила недокурок. Потім знову, сьогодні вже вдванадцяте, Еда роздряпав поверхню мазуту булавкою. З кулі виступила кров, яка швидко сохла. Це нагадувало Еді Роганові перших стржижовицьких саламандр, роздертих на колючому дроті стржижовицького санаторію!

Еда Роган обійшов стіл, подзвонив з червоного штабного телефону й за півгодини вже сідав на подвір’ї у військовий танк.

— Міхале, не бажаєш трохи проїхатись містом?

Син тільки махнув луком, перерізаючи навпіл чергову саламандру.

Танк проїхав порожніми вулицями, якими крокували цілі коричневі полки. Еда попросив водія заїхати спершу до районного центру ТСЗ, де була Павла разом з працівниками бібліотеки та інших непромислових установ. Центр займав приміщення головпошти, де ситуація була такою ж. як і на подвір’ї ПЧХП.

— Павло, їдьмо зі мною! — гукнув Еда з башти танку.

Але його дружина також відмовилася лишити своїх товаришів.

Після наради в міському оперативному штабі задзвонили червоні телефони, застукали телетайпи; з Усті до металургійного заводу в сусідньому місті Поврли, де почалося масове виробництво колючого дроту, рушила колона танків.

Невдовзі по півночі було змонтовано перші чотири варіанти «активної огорожі Рогана», які армія терміново перевірила в бойових умовах. До самого ранку у майстернях ішла напружена праця, аби денна зміна змогла розпочати серійний випуск огорожі.

Під