Читати книгу - "Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі"

є більш імовірним), дискримінація певних груп стала настільки немодною, що всі, за винятком хіба що людей вкрай безцеремонних і некультурних, намагаються хоча б здаватися справедливими й неупередженими, принаймні на публіці? Це навряд чи означає, що дискримінація зникла як така — просто люди соромляться її демонструвати. Як же визначити — чи справді відсутність дискримінації темношкірих і жінок репрезентує реальну ситуацію, чи це просто лицемірство? Відповідь на це запитання можна знайти, якщо поглянути на інші групи, які суспільство не захищає належною мірою. І справді — результати голосувань під час вікторини «Найслабша ланка» таки вказують на два типи учасників, які зазнають реальної дискримінації: це літні люди та латиноамериканці.

Серед економістів існують дві основні теорії дискримінації. Цікаво, що літні учасники «Найслабшої ланки», безумовно, потерпають від одного типу дискримінації, а латиноамериканці — від іншого. Перший тип має назву «дискримінація на основі особистого (негативного) ставлення», і це означає, що одна особа виявляє упередженість щодо іншої лише тому, що воліє не мати стосунків з конкретним типом людей. За дискримінації другого типу, відомого як «дискримінація на основі інформації», одна особа вважає, що інший тип людей має слабкі навички, і тому поводиться відповідним чином38.

У грі «Найслабша ланка» латиноамериканці зазнають дискримінації на основі інформації. Вочевидь, інші змагальники вважають латиноамериканців поганими гравцями, причому навіть тоді, коли це не відповідає дійсності. Таке уявлення призводить до того, що латиноамериканців усувають ще в перших раундах, навіть якщо ті грають добре, і не усувають у подальших раундах, коли інші учасники бажають залишити латиноамериканців у грі, щоб послабити потенційну конкуренцію.

А літні гравці стають жертвами дискримінації на основі особистого ставлення: як у початкових раундах, так і в завершальних їх усувають дуже непропорційно до їхніх навичок. Здається, що інші учасники (а в цьому шоу їхній середній вік становить тридцять чотири роки) просто не бажають бачити поруч із собою людей старшого віку.

Цілком можливо, що пересічний учасник «Найслабшої ланки» навіть не усвідомлює своєї упередженості стосовно латиноамериканців і літніх людей (або її відсутності у випадку з темношкірими й жінками). І це, зрештою, нормально, адже він неодмінно нервує й збуджується, бо бере участь у динамічній грі під сліпучим світлом телевізійних софітів. Що, природно, підводить нас до наступного запитання: а яким чином та сама особа висловлює свої вподобання — і розкриває інформацію про себе — у приватному просторі своєї оселі?

Близько сорока мільйонів американців протягом року обмінюються своїми інтимними таємницями з людьми, яких вони абсолютно не знають. Це відбувається на інтернет-сайтах знайомств. Деякі з них, такі як Match.com, eHarmony.com і Yahoo!Personals, апелюють до широкої аудиторії. Інші ж орієнтуються на людей з конкретизованішими вподобаннями: ChristianSingles.com, JDate.com, LatinMatcher.com, BlackSingles Connection.com, CountryWesternSingles.com, USMilitarySingles.com, OverweightDate.com і Gay.com. Бізнес-модель сайтів знайомств є найуспішнішою в інтернеті з-поміж тих, що ґрунтуються на передплаті39.

Кожен із цих сайтів працює трохи інакше порівняно з іншими, але їхня суть полягає ось у чому: ви заповнюєте особисту анкету про себе, яка має містити фото, а також відомості про зріст, вагу, вік, рівень доходів, рівень освіти, ваші симпатії й антипатії тощо. Якщо ваша анкета сподобається якомусь користувачу, то ця людина може надіслати вам повідомлення електронною поштою або ж призначити побачення. На багатьох сайтах ви також зазначаєте мету знайомства: «серйозні стосунки», «епізодичні інтимні зустрічі» або «просто цікавлюся».

Тому із цих сайтів можна видобути два величезні масиви даних: ту інформацію, яку вкладають люди у свої анкети, а також рівень реагування, породженого тією чи іншою анкетою. І до кожного з цих масивів даних можуть виникнути конкретні запитання. До анкет: наскільки відвертими й чесними є люди, коли йдеться про оприлюднення їхньої особистісної інформації? До реагування: яку інформацію в особистих оголошеннях можна вважати найбільш (і найменш) бажаною?

Нещодавно двоє економістів і психолог об’єднали свої зусилля, аби дати відповідь на ці запитання. Ґюнтер Дж. Хітш, Алі Хортачсу й Ден Аріелі проаналізували дані з одного популярного сайту знайомств, зосередившись на двадцяти з гаком тисячах активних користувачів, половина з яких мешкає в Бостоні, а половина — у Сан-Дієго. П’ятдесят шість відсотків цих користувачів складали чоловіки, а середній рік усіх користувачів становив 21–35 років. Хоча серед них і були представники різних рас у кількості, достатній, щоб зробити певні висновки, користувачі цих сайтів були здебільшого білими.

Вони також були значно багатшими, вищими на зріст, худішими та симпатичнішими, ніж пересічні люди. Принаймні так вони про себе писали. Понад 4 % тих, хто шукав знайомство в інтернеті, стверджували, що заробляють більше ніж 200 тисяч доларів на рік, тоді як насправді таку суму заробляють менше 1 % типових користувачів інтернету. Це свідчить про те, що троє з чотирьох імовірних багатіїв явно перебільшували свої доходи. Користувачі чоловічої й жіночої статі типово зазначали, що вони є на кілька сантиметрів вищими на зріст порівняно із середнім загальнонаціональним рівнем. Щодо ваги, то чоловіки не відхилялися від загальнонаціональних показників, зате жінки типово зазначали, що важать приблизно на дев’ять кілограмів менше за середній показник.

А найбільше вразило те, що аж 72 % жінок визначили свою зовнішність рівнем «вище середнього», з яких 24 % стверджували, що мають «дуже гарну зовнішність». Інтернет-чоловіки також виявилися красенями: 68 % оцінили свою зовнішність рівнем «вище середнього», з яких 19 % стверджували, що є «дуже гарними». У результаті лишається близько 30 % користувачів із «посередньою» зовнішністю, включно з 1 % людей, які схарактеризували свою зовнішність як «гіршу за посередню». Це свідчить, що типовий відвідувач сайтів знайомств є або байкарем, або нарцисом, або особою, яка просто терпіти не може слово «посередній». (Чи, можливо, усі вони є просто прагматиками: кожен агент з нерухомості знає, що типовий посередній будинок не є ані «фантастичним», ані «чарівним», але якщо його таким не назвати, то ніхто навіть не спроможеться піти й глянути на нього). Двадцять вісім відсотків жінок на цьому сайті заявили, що є білявками; цей показник значно перевищує середньостатистичний рівень, а отже, свідчить, що вони або багато фарбуються, або багато брешуть, або роблять і перше, і друге.

Утім деякі користувачі виявили гідну поваги чесність. Сім відсотків чоловіків визнали, що є одруженими, причому невеличка частка із цих 7 % заявила, що їхній шлюб — щасливий. Але їхня відвертість