read-books.club » Детективи » Оголошено вбивство 📚 - Українською

Читати книгу - "Оголошено вбивство"

198
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Оголошено вбивство" автора Агата Крісті. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 23 24 25 ... 69
Перейти на сторінку:
тому все чудово вкладається в ту теорію, що Руді Шерц був, я думаю, «підставним персонажем» у тому розумінні, якого я надаю цьому виразу.

Райдсдейл подивився на неї з таким подивом на обличчі, аж вона зашарілася ще густіше.

— Можливо, я застосувала неправильний термін, — промурмотіла вона. — Я не дуже тямлю в американізмах і розумію, що вони змінюються дуже швидко. Я запозичила цей термін з одного оповідання містера Дешіела Гемета. (Мій племінник Раймонд каже, що він перебуває на самій вершині того дерева, яке називають «жорстким» стилем літератури.) «Підставний персонаж», якщо я правильно розумію, це той, кого звинувачують у злочині, скоєному кимось іншим. Руді Шерц, як мені здається, належить саме до таких людей. Досить дурний, як ви знаєте, але жадібний і, мабуть, надзвичайно довірливий.

Райдсдейл сказав, поблажливо усміхаючись:

— Ви припускаєте, його хтось намовив прийти й стріляти по кімнаті, у якій було повно людей? Не думаю, щоб він так просто на це погодився.

— Я думаю, йому сказали, що то буде жарт, — промовила міс Марпл. — Йому за це заплатили, звісно. Заплатили за те, щоб він помістив оголошення в газеті, щоб обстежив дім та як до нього доступитися, а в призначену ніч прийшов сюди, надів маску та чорний плащ і відчинив двері, вимахуючи ліхтарем і горлаючи: «Руки вгору!»

— А постріли з револьвера?

— Ні, ні, — сказала міс Марпл. — У нього револьвера ніколи не було.

— Але всі кажуть… — почав Райдсдейл і раптом замовк.

— Нічого дивного, — сказала міс Марпл. — Ніхто не міг бачити того револьвера, навіть якби він його мав… Але я не думаю, що він його мав. Гадаю, після того, як він вигукнув: «Руки вгору!», хтось непомітно підійшов ззаду до нього в темряві і двічі вистрелив понад його плечем. Це налякало його до смерті. Він круто обернувся, і коли зробив це, та інша особа вистрелила в нього, а потім випустила з руки револьвер, щоб він упав поруч із ним…

Троє чоловіків дивилися на неї. Сер Генрі м'яко сказав:

— Це можлива гіпотеза.

— Але хто той містер X, який підійшов із темряви? — запитав головний констебль.

Міс Марпл кахикнула.

— Спробуйте випитати в міс Блеклок, хто хотів її вбити.

Можна тільки похвалити стару Дору Баннер, подумав Кредок. Як завжди — інстинкт проти розуму.

— Отже, ви думаєте, то був умисний замах на життя міс Блеклок? — запитав Райдсдейл.

— Схоже на те, — сказала міс Марпл. — Хоч існують певні труднощі. Але зараз мене передусім цікавить, чи він кому-небудь не розповів про свою ситуацію. Я не маю найменшого сумніву, що той, хто вмовив Руді Шерца погодитися на його пропозицію, наказав йому також не розтуляти рота, але якщо він усе ж таки не витримав і щось комусь розповів, то найімовірніше то була його дівчина Мірна Герис. І при тому він міг зронити бодай натяк про те, хто саме намовив його таке утнути.

— Я зараз піду поговорити з нею, — сказав Кредок, підводячись на ноги.

Міс Марпл кивнула головою.

— Так, зробіть це, інспекторе Кредок. Я почую себе трохи спокійнішою, коли ви з нею поговорите. Бо коли вона вам усе розповість, то знатиме, що тепер вона перебуває в більшій безпеці.

— У більшій безпеці?.. Атож, я вас розумію.

Він вийшов із, кімнати. Головний констебль сказав тактовно, проте з певним сумнівом:

— Ви примусили нас замислитися, міс Марпл.

III

— Пробачте мені, пробачте, — сказала Мірна Герис. — Я дуже вдячна вам за те, що ви не гніваєтеся на мене. Але ви розумієте, моя мати належить до таких людей, які можуть зчинити бучу з чого завгодно. А хіба ж не могло здатися, що я — як то кажуть — була його співучасницею (вона вжахнулася, коли почула це слово зі своїх власних уст). — Тобто я хочу сказати, ви могли б ніколи не повірити, що я думала про це лише як про розвагу або жарт.

Інспектор Кредок повторив запевнення, завдяки яким йому пощастило зламати опір Мірни.

— Гаразд, я вам усе розповім. Але ви обіцяєте не притягувати мене до відповідальності, щоб не лякати маму? Усе почалося з того, що Руді скасував побачення зі мною. У той вечір ми домовилися піти в кіно, а він потім сказав, що не може піти, і я опинилася в дурній ситуації — бо, зрештою, він мене запросив, і я не бажаю терпіти, щоб якийсь чужоземець так безцеремонно зі мною поводився. А він сказав, що це не його провина, проте я відповіла, що не вірю йому, і тоді він признався, що увечері він добре розважиться та ще й отримає добрі гроші. «Хочеш мати наручний годинник?» — запитав мене він. А я запитала в нього, що то буде за розвага, і тоді він мені розповів, що десь буде влаштована вечірка, і йому доручено там зіграти роль брутального грабіжника. Він попросив мене нікому не розповідати про це. Потім показав оголошення, яке опублікував у газеті, і я довго сміялася. Він говорив про це з деякою зневагою. Мовляв, ідеться про суті дурниці — але такими ми є, англійці. Мовляв, ми ніколи не стаємо дорослими — і, звичайно ж, я запитала, що він має на увазі, намагаючись так принизити нас, — і ми зчинили сварку, однак помирилися досить швидко. Але ви повинні мене зрозуміти, сер: коли я прочитала про ту подію, і то був аж ніяк не жарт, і Руді когось застрелив, а потім і сам застрелився, — я, звісно, геть розгубилася й не знала, що мені робити і як мені бути. Я подумала, коли скажу вам, що я про все знала заздалегідь, то створиться враження, ніби я брала участь у тій змові. Але я справді подумала, що то жарт, коли він мені про це сказав. І не мала найменшого сумніву, що саме про це йшлося, і навіть не бачила, щоб у нього був револьвер. Він ніколи мені не розповідав про револьвер.

Кредок заспокоїв її, а потім поставив їй найголовніше запитання:

— Але чи сказав він вам, хто замислив ту розвагу? Але тут його чекала повна невдача.

— Він ніколи не казав мені, хто його на все це намовив. Я думаю, ніхто його не намовляв. То була його власна вигадка.

— Він не згадував про якесь ім'я? Чоловіче або жіноче?

— Він не сказав нічого, крім того, що буде нажаханий зойк. «Я посміюся, дивлячись на їхні обличчя». Ось що він мені сказав.

Йому недовго довелося сміятися, подумав Кредок.

IV

— Це лише теорія, — сказав

1 ... 23 24 25 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оголошено вбивство"