Читати книгу - "Фундація та Імперія"

(– Фуу, – подумав Френ у своєму кутку. – Як можна так говорити про Селдона! – Але вголос нічого не сказав.)

Ранду задумливо посмоктав люльку.

– Справді? Чому ти так кажеш? Знаєш, коли я був молодим, то теж був на Фундації і жив такими драматичними думками. Але, зрештою, чому ти так думаєш?

– Ну, – очі Бейти наповнилися задумою, коли вона занурила босі ноги у біле хутро і підперла пухкенькою рукою маленьке підборіддя, – мені здається, що увесь план Селдона полягав у тому, щоб створити світ кращий, ніж той, що був у давній Галактичній Імперії. Той світ розпадався три століття тому, коли Селдон вперше заснував Фундацію – і якщо вірити історії, той світ розвалювався через три хвороби – інертність, деспотизм і нерівномірний розподіл товарів у Всесвіті.

Ранду повільно кивнув, тоді як Торан глянув на дружину гордими і сяйливими очима, а Френ, схвально клацнувши язиком, знову наповнив свою склянку.

Бейта продовжила:

– Якщо історія про Селдона правдива, то він спрогнозував повний розпад Імперії за власними законами психоісторії і зміг передбачити наступні тридцять тисяч років варварства, потрібні для того, щоб постала Друга Імперія, що відновить людську цивілізацію та культуру. Метою усього його життя було створення таких умов, які забезпечили б швидке відновлення сил.

Її урвав низький голос Френа:

– І саме тому він створив дві Фундації, честь йому і хвала.

– І саме тому він створив дві Фундації, – погодилася Бейта. – Наша Фундація була притулком для вчених із Імперії, що занепадала. Вони намагалися далі займатися наукою та освітою людей і підняти її на новий рівень. Історичні обставини та розташування Фундації у космосі були такими, що завдяки ретельним геніальним розрахункам Селдон передбачив її перетворення на нову, величнішу Імперію за тисячу років.

Запала шаноблива тиша.

Дівчина тихо сказала:

– Це стара історія, що вам добре відома. За майже три століття про неї дізналася кожна людина на Фундації. Але я вирішила, що доцільно повторити її у загальних рисах. Ви знаєте, сьогодні день народження Селдона, і хай я з Фундації, а ви – з Притулку, це те, що нас об’єднує…

Вона повільно запалила сигарету і неуважно дивилася, як тліє її кінчик.

– Закони історії такі ж абсолютні, як і закони фізики, і якщо ймовірність помилки в них чимала, то лише тому, що маси людей, з якими має справу історія, перевершують атоми, з якими працює фізика, а отже, індивідуальних варіацій може бути більше. Селдон передбачив декілька криз через тисячу років зростання, кожна з яких буде призводити до нового повороту на розрахованому ним історичному шляху. Це ті кризи, які спрямовують нас – а отже, криза мусить прийти зараз.

– Зараз! – пристрасно повторила вона. – Із часу останньої кризи минуло майже століття і протягом цього століття Фундація повторила кожну ваду Імперії. Інертність! Наш правлячий клас знає лише одне правило – жодних змін. Деспотизм! Вони керуються лише одним законом – силою. Нерівномірний розподіл товарів! Вони мають лише одне бажання – втримати все, що їм належить.

– Тоді як інші голодують! – Френ щосили грюкнув кулаком об бильце крісла. – Дівчино, твої слова – це перли. Ці жирні грошові мішки руйнують Фундацію, поки хоробрі злиденні торгівці змушені ховатися у таких крихітних світах, як Притулок. Це ганьба для Селдона, йому демонстративно жбурляють в обличчя грязюку і блюють на бороду. – Він високо підняв руку, його обличчя напружилося. – Якби ж то у мене була друга рука! Якби ж вони хоч раз до мене дослухалися!

– Тату, – сказав Торан, – вгамуйся.

– «Вгамуйся», «вгамуйся», – люто передражнив його батько. – Нам доведеться тут жити й вмирати, а ти радиш мені заспокоїтися.

– Наш Френ – сучасний Латан Деверс, – вказав на нього Ранду своєю люлькою, – Деверс помер вісімдесят років тому на невільничих руднях разом із прапрадідом твого чоловіка, бо йому бракувало мудрості, але не серця…

– Так, клянуся Галактикою, я зробив би те саме, якби був на його місці, – поклявся Френ. – Деверс – найкращий торгівець в історії, кращий за цього пихатого базіку Меллоу, якому вклоняються на Фундації. Якщо горлорізи, які правлять Фундацією, вбили його за те, що він любив справедливість, вони мусять заплатити за це кров’ю.

– Продовжуй, дівчинко, – сказав Ранду. – Продовжуй, бо він говоритиме увесь вечір і ще завтра увесь день шаленітиме.

– Нема чого продовжувати, – раптом засмутившись, сказала вона. – Криза мусить бути, але я не знаю, як її створити. Прогресивні сили Фундації потерпають від нестерпного гноблення. У вас, торгівців, може, і є сила волі, але ви зацьковані і роз’єднані. Якби всі сили доброї волі на Фундації та за її межами об’єдналися…

Френ розсміявся хрипким та глузливим сміхом.

– Послухай її, Ранду, послухай її. Вона каже – «на Фундації та за її межами». Дівчинко, та на ці жирні тельбухи з Фундації немає жодної надії. Там жменька людей тримає в руках батоги і січе ними інших до смерті. У цього гнилого світу вже немає мужності, щоб кинути виклик одному порядному торгівцю.

Бейта намагалася щось заперечити, але її голос втонув у його криках.

Торан нахилився і затулив їй рот долонею.

– Тату, – холодно сказав він, – ти ніколи не був на Фундації. Ти нічого про неї не знаєш. Скажу тобі, там достатньо сміливе й відважне підпілля. Можу навіть додати, що Бейта була однією з них…

– Добре, хлопчику, не ображайся. Ну чого ти гніваєшся? – Він був щиро схвильований.

Торан палко продовжив:

– Твоя проблема, тату, в тому, що в тебе провінційний світогляд. Ти думаєш, якщо кілька сотень тисяч торгівців метушаться під поверхнею нікому не потрібної планети, яка лежить хтозна-де, то вони – великий народ. Звичайно, жоден збирач податків із Фундації, який прилетить сюди, вже ніколи не повернеться назад, але це дешевий героїзм. Що ви зробили б, якби вони вислали проти вас флот?

– Ми б їх розстріляли, – гостро сказав Френ.

– І самі були б розстріляні – з рахунком на їхню користь. У вас мало людей, мало зброї і ви неорганізовані – і щойно на Фундації зрозуміють, що варто з вами поквитатися, ви це усвідомите. Тож вам краще шукати союзників на самій Фундації, поки це ще можливо.

– Ранду, – сказав Френ, дивлячись на брата, мов великий безпорадний бик.

Ранду витяг із рота люльку.

– Хлопчик має рацію, Френе. Коли ти прислухаєшся до себе, то зрозумієш, що він має рацію. Але ці думки для тебе незручні, тому ти намагаєшся заглушити їх власним криком. Тільки від цього вони нікуди не подінуться. Я скажу тобі, Торане, чому я про