Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І не відміряю: ділом займись, з умом живи, Персе!
Працю, всілякі труди боги назначили людям,
Щоб із жоною та дробом своїм і з болем у серці
/400/ Ти не ходив жебраком по сусідах; та що їм до тебе?
Два, а чи три рази щось подадуть, а там, надокучиш, —
Підеш з нічим: хоч як би просив їх — не допоможе,
Марно потратиш слова. Краще думай, поки не пізно,
Як оплатити борги й від голоду порятуватись.
Спершу і дім, і жінка потрібні, й віл, щоб орати;
Найманка ще, окрім жінки, щоб за волами ходила.
Все, чим працює рільник, — аби було наготові,
Щоб не ходив позичать: відмовлять — що тоді вдієш?
Часу й пори не проґав, а проґавиш — діло не піде.
/410/ І відкладати не вчись — на завтра, на післязавтра:
Хто працювати ліниться, хто все відкладає, у того
Буде й комора пуста; дбання примножує статки.
Хто зволікає, той з бідами вік змагатися буде.
А коли сонця проміння палке свою міць угамує,
Спеки пітливі минуть і дощами осінніми землю
Зевс усесильний поллє — переміниться тіло людини,
Стане жвавішим воно. Тоді Сіріус[164], що понад нами,
Людом вмирущим, упродовж дня зоріє у небі,
Щоразу більшу ночі частину — собі забирає.
/420/ Лісу, що йде під топір, черв’як не так тоді шкодить;
Дерево сипле свій лист і парості вже не пускає.
Впору тоді виробляти із дерева речі потрібні:
Ступку завбільш три стопи, товкач іще на три лікті,
Вісь на сім стіп: така — найпридатніша, а як на вісім,
То з того кусня й на палицю стане, матимеш з неї —
Ще й до коліс на десять долонь — косяк на три п’яді.
Є деревини кривої чимало; рубай для гряділя,
Де лиш надибаєш, чи на галяві, чи десь у горах:
Саме із дуба гряділь для орання волами найкращий.
/430/ От як Афіни слуга[165] приладнає його до розсохи
Й міцно кілками до дишля приб’є, тоді ти для себе
Зладь не один лиш, а два плуги, щоб були наготові:
З цільного кусня, а ще один — складений: так воно краще.
Бо як зламаєш один — тягти волам даси другий.
Дишель із лавра чи з в’яза роби: черв’як їх не точить.
З дуба — розсоху, із падуба — скріпу. Волів купувати
Дев’ятилітніх раджу тобі, що дійшли уже сили,
Й то чималої, — саме пора ними поле орати:
Битись не стануть на борозні, не ламатимуть плуга,
/440/ От і робота йтиме тобі впродовж дня без перерви.
Сорокалітній міцний чоловік хай за ними ступає,
Хліба чотири шматки, поділені навпіл, споживши,
Пильним хай буде у праці своїй і плуг веде рівно.
За товариством хай не позиркує, весь нехай буде
В ділі. А буде — то краще й юнак ріллі не засіє
Так, щоб удруге не довелось її засівати.
Бо молодому — тільки дружки в голові та на оці.
Крик журавля не проґав, що між хмар у небі щороку
Голос лункий подає — то знак виразний для тебе:
/450/ 3 плугом у поле виходь. Зима вже — не за горами,
З нею — дощі. А хто без вола — зойкне серце у того[166].
Ось коли в стайні своїй треба мати волів криворогих.
Легко-бо мовить: «Позич мені воза й воликів пару» —
Легко й відмовить: «Волики в мене, бач, у роботі».
Інший похвалиться: сам, мовляв, собі воза зладнаю.
Глупий! Не знає, що віз — то сотня частин усіляких!
Ними завчасу слід запастись, щоб були під рукою.
Тільки-но перший сіяти день умирущим заблисне —
Всяк за роботу, слуга чи господар, жваво берися.
/460/ Час для оранки — ори, хай суха земля, хай волога.
З раннього ранку гаруй, щоб нива рясно родила.
Сій навесні, та й літній повтор тебе не обмане.
Поки рілля ще пухка засіяти пар не барися.
Поле під паром од бід вбереже, дітей нагодує.
Зевсові, що під землею, молись і чистій Деметрі,
Щоб урожаєм Деметри засів святий тебе втішив,
Щойно рукою торкнешся чепіг, а пужалном гострим —
Спини волів, які, напинаючи ремінь яремний,
Плуг починають тягти. Позаду, з мотикою, хлопчик,
/470/ Раб, хай клопоти птахам завдає — засипає землею
Зерна, за плугом йдучи. Порядок — ось що найкраще
Для умирущих людей, а найгірше — то непорядок.
Так, у належний час, як похилиться колос налитий,
Тільки б Олімпу владáр сівбі кінець дав щасливий, —
З глеків своїх павутину зметеш тоді і, сподіваюсь,
Радісно буде тобі, що пожитком себе забезпечив.
Ситим зустрінеш весну й турбувати інших не будеш,
Радше хай інші — до тебе звертаються по допомогу.
А коли з обертом сонця засієш землю священну,
/480/ Хильки, в поросі весь, у жменьки братимеш бідний
Свій урожай; зв’язавши сніпки й до кошика склавши,
Йтимеш додому хмурний, і мало хто й гляне на тебе.
Втім, по-різному Зевс помишляє, егідодержець, —
Мислі його розгадать не під силу смертній людині.
А коли пізній зробиш посів, то ліки й на те є:
Лиш перший раз закує, у дубняку десь, зозуля[167],
Втішивши серце смертних людей на землі неозорій,
Зевс на третій день задощить і дощитиме, поки
Врівень не стане з копитом вола, — ні більше, ні менше.
/490/ Ось тоді пізній орач
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.