Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

помітно пульсувало: яскраво, тьмяно, яскраво, тьмяно. Міллер

побачив, як змінилося її обличчя, коли вона зважилася.

Вогники довкола спалахнули яскравіше — всю печеру залило

блакитним — а тоді повернулися до звичного рівня. Міллер

відчув, як щось почало дряпати у глибині горлянки — немов

передвісники застуди. Він замислився, чи встигне деактивувати

бомбу. А тоді поглянув на Джулі. Джульєтта Андромеда Мао.

Пілотеса ОПА. Спадкоємиця корпоративного престолу «Мао-Квіковскі». Кристал-затравка майбутнього, про яке він і не

думав мріяти. Встигне.

— Я боюся, — сказала вона.

— Не бійся.

— Я не знаю, що буде далі.

— Ніхто ніколи не знає. А тепер ти не будеш у цьому всьому

сама.

— Я відчуваю щось у підсвідомості. Воно хоче чогось, але я не

розумію чого. Воно таке велике.

Не замислюючись, він поцілував їй руку. А в глибині його

живота зароджувався біль. Відчуття хвороби. Нудота. Перші

судоми переродження в Ерос.

— Не хвилюйся, — мовив Міллер. — Усе буде добре.

Розділ п’ятдесят п’ятий. Голден

Голдену снився сон.

Йому часто снилися реалістичні сни, тому, опинившись на

кухні батьківського дому в Монтані, де також була Наомі, він

одразу зрозумів. Не розбирав слів розмови, але вона постійно

скидала неслухняні пасма волосся з чола та очей, поки вони

пили чай із печивом. І навіть виявивши, що не може взяти

печиво в руку і надкусити, він чув їхній запах — і згадка про

вівсяне печиво з шоколадною крихтою, яке пекла мама Еліза, була дуже доброю.

Це був гарний сон.

Кухня спалахнула червоним, і щось змінилося. Голден відчув

неправильність, відчув, як сон зісковзнув із теплих спогадів

у темний кошмар. Він намагався сказати щось Наомі, але слова

не складалися докупи. Приміщення знову запалало червоним, але вона все ще не помічала цього. Він устав, підійшов до

кухонного вікна і визирнув назовні. Коли кухня спалахнула

червоним утретє, побачив причину. З неба падали метеорити, залишаючи по собі полум’яно-криваві сліди. Він якось зрозумів, що то крізь атмосферу падали уламки Ероса. Міллер не

впорався. Ракети промахнулися.

Джулі повернулася додому.

Він обернувся, щоби попередити Наомі, але чорні мацаки

прорвалися крізь підлогу й обхопили її, проштрикнули тіло

в багатьох місцях. Вилізли у неї з рота і очей.

Голден хотів кинутися до неї, допомогти, але не міг зрушити

з місця і, опустивши погляд, побачив, як мацаки схопили і його.

Один обвився довкола пояса і стискав. Інший проповзав йому

в рот.

Він зойкнув, прокидаючись у темному приміщенні, в якому

стіни періодично спалахували червоним. Щось тримало за пояс.

Він панічно вхопився за цю річ, намагаючись скинути її зі себе

і ледь не здерши ніготь на лівій руці — але за мить мозок

нагадав йому, де він. Він на командній палубі, у кріслі, пристебнутий у нульовій гравітації.

Голден засунув палець у рот і посмоктав пошкоджений ніготь, обламаний об кріплення крісла, та глибоко подихав носом. На

палубі порожньо. Наомі спала у своїй каюті внизу. Алекс із

Еймосом, звільнені від вахти, мабуть, теж спали. Вони майже

два дні провели під високими перевантаженнями і без

відпочинку, ганяючись за Еросом. Голден скомандував

загальний відбій та зголосився на першу вахту.

А сам заснув. Недобре.

Палуба знову спалахнула червоним. Голден хитнув головою, розганяючи залишки сну, й зосередив увагу на своєму терміналі.

На екрані блимало червоне попередження, і Голден тицьнув

у нього, викликаючи меню. Це був перелік загроз. Хтось тримав

на них лазер-цілевказівник.

Він розгорнув вікно оцінювання загроз й увімкнув активні

сенсори. Єдиним кораблем у радіусі кілька мільйонів кілометрів

був «Раві», і саме він узяв «Росинанта» на приціл. Автоматичні

лоґи підказали, що це почалося кілька секунд тому.

Міллер потягнувся, щоб