read-books.club » Детективи » Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу 📚 - Українською

Читати книгу - "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"

262
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 234 235 236 ... 248
Перейти на сторінку:
повернувши все, що програв раніше, але й вигравши цілком пристойну суму, якої вистачить для закриття моїх боргів.

— І що далі? За той стіл вас уже не пустять.

— Я буду досліджувати інший, виграю на ньому, а потім ми поїдемо, бо в цій справі не можна вигравати забагато.

— Бо не відпустять?

— Так. Тут досить жорсткі правила.

— Для чого ви мені все це розповідаєте? — мені це дуже підозріло.

— Для того, щоб запропонувати вам роботу, — він посміхається.

— Що? — посміхаюся і я. — Дрібний шахрай хоче найняти найкращого сищика імперії?

— Ні, на диво успішний гравець пропонує найкращому сищику імперії створити непереможний альянс.

— Кого?

— Іване Карповичу, коли я виграю десь тисяч двадцять, я піду звідси. Знаєте, гра у цих підпільних казино досить ризикована. Тут доводиться сподіватися лише на добру волю господарів. А вона не здається мені таким уже надійним фактором. То я волів би грати легально, у тих місцях, де азартні ігри дозволені.

— Це де?

— У Монте-Карло, Іване Карповичу, на Лазуровому узбережжі благословенної Франції. Саме туди я і хочу вас запросити.

— Навіщо вам я?

— Мені потрібна досвідчена і вміла людина, яка б займалася моєю безпекою. Власники казино будь-де не люблять зайд, які їх обчищають. То вони часто вдаються до не зовсім законних дій щодо успішних гравців. І тут у пригоді може стати ваш досвід і ваше вміння. Я буду забезпечувати виграші, ви — безпеку, наш тандем буде на рідкість успішним, я плататиму вам третину від усього, що зароблю.

— Я нікуди не поїду, в мене хутір.

— Іване Карповичу, ви ж розумна людина, розплющіть очі. Війна наближається, про це тільки й балакають. У цьому казино зараз або інтенданти, або фабриканти, що набили калитку на військових замовленнях.

— Мій хутір далеко від кордону.

— Іване Карповичу, війна — це така хвиля, яка накриває геть усіх. Неможливо залишитися сухим Почнеться призов, і ви потрапите на фронт.

— Я за віком уже навіть не в запасі.

— А хто на це буде дивитися? Досвід Японської війни свідчить, що втрати будуть величезні, і їх треба буде компенсувати. То призивати будуть усіх. Звісно, ви досить відома людина і маєте гроші, але це і ваш плюс, і ваш мінус водночас.

— Не розумію.

— Іване Карповичу, у вас багато ворогів. І вони цілком можуть скористатися тим, що коли почнеться війна, цікавість до вас зменшиться. Люди будуть слідкувати за подіями на фронті, а не за вашими пригодами. Тобто це прибере вашу відомість як одну з башт вашої безпеки. А що стосується грошей, то на кожну суму є більша. Я б теж на них дуже не сподівався.

— Що за маячня? Я — чесний громадянин, шанований член суспільства, а якийсь шахрай лякає мене чимось?

— Іване Карповичу, я кажу неприємні, але реальні речі. Війна невдовзі почнеться, і від неї треба тікати. Бо ж кордони ось-ось закриють, влада злякається втратити новобранців.

— Хіба у Франції не буде війни?

— Буде, але навряд чи на півдні. Всі чекають битв на півночі, можливо у Бельгії, а Лазурове узбережжя буде острівцем миру серед бурхливого океану кривавої бійні.

— Хто там буде грати під час війни?

— Будуть, ще й як будуть, бо війна — це шалені гроші і страх, два фактори, які краще за все спонукають до гри. То гратимуть, ось подивитесь, тут я жодних сумнівів не маю. Гратимуть, а ми зароблятимемо. Іване Карповичу, я говорю про десятки тисяч рублів, жоден хутір стільки вам ніколи не принесе. Зголошуйтесь, це чудова пропозиція!

— Ні. Я забираю Уляну Гаврилівну і йду.

— Іване Карповичу, Уля потрібна мені, бо без її пам’яті я не обіграю казино.

— Записуйте виграшні цифри.

— Це викликає підозру, і мене одразу виставлять.

— Мені байдуже, що з вами буде.

— А мені ні! Іване Карповичу, не заганяйте мене у кут! — кричить він.

— Це що, погроза? — дратуюся я.

— Іване Карповичу, просто обміркуйте мою пропозицію. Ми будемо жити в палаці, у вашої доньки будуть найкращі гувернантки! Коли ми закінчимо, ми будемо заможними людьми. Захочете — повернетесь на свій хутір, а ні, залишитесь у спокійній Європі. Щось мені здається, що ця війна триватиме довго, не буде швидкого та легкого походу на Берлін, як нас переконують. Просто сядьте і подумайте, що я пропоную. Зважте все і вирішіть.

— Ні. Уляно Гаврилівно, збирайте речі, ми йдемо, — я дивлюся на нього, він розчарований. Розводить руками.

— Ну, добре. Якщо ви так вирішили. Мені можна випити?

— Як хочете.

Поляк підводиться і йде до столу. Ящичків там немає, то зброю там ховати ніде. Кілька пляшок з алкоголем. Навіть якщо схопить одну, я справлюся, біля мене стілець, яким я вмію битися. Але Поляк і не намагається напасти. Наливає собі келих, смакує.

— Дарма ви так, Іване Карповичу, моя пропозиція була виграшна.

— Не хочу мати справ із шахраями.

— Іване Карповичу, шахраї — це не найстрашніше, з ким можна зітнутися у житті.

— Можливо, але ви почули моє рішення.

Ось вийшла Уляна Гаврилівна з маленькою валізкою.

— Візьміть хоч фішок, обміняєте на гроші, — запропонував Поляк.

— Не треба, — я не вірив у щедрість шахраїв.

— Уля заробила, це для неї. — він узяв жменю фішок і дав Улі. — Іване Карповичу, якщо передумаєте, то я ще буду з тиждень у Москві.

— Не передумаю.

Я не повертався до нього спиною, бо не довіряв. А нападу зі спини не чекав. Тільки відчинив двері з номера, як на мене кинулося кілька міцних чоловіків. Уля закричала, її крик я чув уже з підлоги, а потім знепритомнів. Коли отямився, то виявилося, що я в номері Поляка, лежу на дивані. Зв’язаний. У сусідній кімнаті плакала Уляна Гаврилівна, просила мене не чіпати.

— О, бачу ви отямилися, — в поле мого зору вийшов Поляк. — Вибачте, що довелося викликати охорону, але не міг допустити, щоб ваша впертість зруйнувала мій чудовий план підкорення Європи. То довелося набрехати, що ви хотіли поцупити мою асистентку і частину виграшу. Фішки в кишені У лі це підтверджували. Дешевий, але дієвий фокус, і тепер ви в моїй владі.

— Що це значить?

— Ну, це ж нелегальне казино, то тут діють досить

1 ... 234 235 236 ... 248
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"