Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

— Зачекай...

— Вона не нападає на Землю, вона летить додому. Можливо, вона навіть не думає про Землю. Можливо, прямує на Місяць.

Там вона виросла. Протомолекула осідлала її структуру, її мозок.

І Джулі її інфікувала так само, як протомолекула інфікувала

Джулі. Якщо я зможу їй пояснити, що відбувається, то, напевно, зможу і домовитися.

— Звідки ти це знаєш?

— Вважай це інтуїцією. У мене добра інтуїція.

Голден присвиснув. Уся ситуація перевернулася догори дриґом

перед його очима. В голові паморочилося.

— Але протомолекула мусить дотримуватися програми. Ми

досі не знаємо, в чому вона полягає.

— Я збіса впевнений, що йдеться не про винищення людства.

Ті іншопланетяни, які запустили в нас Фебою два мільярди років

тому, не могли знати, що таке людство. Якою б не була її мета, їй

потрібна біомаса — і цього в неї уже вдосталь.

Голден не стримався від того, щоб пирхнути.

— То що? Вони не бажають нам шкоди? Серйозно? Вважаєш, ніби варто їм пояснити, що на Землі приземлятися не варто, і вони погодяться полетіти кудись-інде?

— Не їм, — поправив Міллер. — Їй.

Наомі похитала головою, дивлячись на Голдена. Вона також не

знайшла нічого незвичного в його аналізах.

— Слухай-но, я цілий бісів рік займаюся цією справою, —

продовжував Міллер. — Я вліз у її життя, читав її пошту, говорив

з її друзями. Я її знаю. Вона настільки незалежна, наскільки

може бути людина. І вона нас любить.

— Нас? — перепитав Голден.

— Людей. Любить людей. Віддала життя багатої дівчинки

і приєдналася до ОПА. Обрала Пояс, бо так було правильно.

Вона нізащо нас не вбиватиме, якщо зрозуміє, що коїться. Я

мушу просто їй це пояснити. Я це можу. Дай мені шанс.

Голден провів рукою по волоссю, скривившись від того, наскільки брудним воно встигло стати. День-два за

екстремального прискорення не сприяв особистій гігієні.

— Не можу, — зізнався він. — Ставки надто високі. Ми

продовжуємо наш попередній план. Вибачай.

— Ви з нею не впораєтеся.

— Що?

— Ну гаразд, можливо, і впораєтеся. Бомб у вас справді багато.

Але протомолекула розібралась, як знехтувати інерцією.

А Джулі? Вона не здається до останнього. Якщо ти з нею

боротимешся, Голдене, я поставлю на неї.

Голден пригадав відеозапис її бою з нападниками на борту

стелс-корабля. Її захист був методичним і нещадним. Вона

билася до останнього. Він бачив дикий запал у її очах, коли

Джулі загнали в кут. Тільки бойовий обладунок порятував

нападників на неї — вони могли б постраждати значно більше.

Голденова шкіра на потилиці взялася сиротами від думки про

те, що почнеться, коли Ерос відбиватиметься. Поки що його

влаштовувало просто втікати від їхніх незграбних спроб

напасти. Що буде, коли Ерос почне війну?

— Ти можеш її знайти і детонувати бомбу.

— Якщо не вдасться їй усе пояснити... Пропоную угоду, Голдене. Я її знаходжу. Говорю з нею. Якщо не вдається

пояснити, я її знешкоджую, і ти вільний розвіяти Ерос попелом.

Я не проти. Але дай мені час на мою спробу.

Голден зустрів погляд Наомі. Вона зблідла. Він хотів

прочитати відповідь на її обличчі, знайти правильне рішення, вгадавши її думки. І не зміг. Вибір залишився за ним.

— Тобі треба більше двадцяти семи годин? — запитав він

нарешті.

І почув, як шумно видихнув Міллер. Подяка, що лунала в його

голосі, була де в чому навіть гіршою за благання.

— Не знаю. Тут тунелів на дві тисячі кілометрів, і транспорт не

працює. Я мушу ходити всюди пішки, тягнучи за собою цей бісів

возик. Не кажучи вже про те, що сам не знаю, де шукати. Але

дай мені трохи часу, і я з’ясую.

— І ти розумієш: якщо твій план не спрацює, тобі доведеться її

вбити? Вбити себе і Джулі.

— Розумію.

Голден наказав «Росі» порахувати час до зближення Ероса та

Землі за нинішньої динаміки прискорення. Ракети із Землі

долали відстань набагато швидше, ніж Ерос. Міжпланетні

балістичні ядерні боєголовки складалися, по суті,