Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

[У назву статті 185-10 внесено зміни згідно із Законом України № 3048-111 від 07.02.2002 р]

[У назву статті 185-10 внесено зміни згідно із Законам України № 662-ІV від 03.04.2003 p.]

Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослуж­бовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, -

тягне за собою накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

[Частину першу статті 185-10 доповнено згідно із Законом України № 3048-ІІІ від 07.02.2002 р.]

[У частину першу статті 185-10 внесено зміни згідно із Законом України № 662-ІV від 03.04.2003 p.]

[Частину першу статті 185-10 доповнено згідно із Законом України № 2600-IV від 31.05.2005 р.]

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

[Кодекс доповнено статтею 185-10 згідно із Законом України № 812-XІV від 02.07.99 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у сфері громадського порядку. Зазначені відносини регулюються законами України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 p. № 1777-ХІІ, «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. № 661-IV, «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 p. № 1835-ІІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені У диспозиції статті осіб, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України». Права членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, у межах яких вони можуть надавати законні розпорядження та вимоги, визначено у ст. 13 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі Умислу.

Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, -

тягне за собою накладення штрафу до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 185-11 згідно із Законом України № 1381-XIV від 13.01.2000 р.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері кримінального судочинства, а також у сфері забезпечення безпеки громадян. Правові засади застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві встановлено Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 p. № 3782-ХІІ, а також статей 52і - 525 Кримінально-процесуального кодексу України. Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають: 1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому; 2) потерпілий або його представник у кримінальній справі; 3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники; 4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; 5) свідок; 6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; 7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1-6, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства. Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці відповідної особи, зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для