Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

що містяться у лозунгах, листівках, іншій поліграфічній продукції) або поширювані за допомогою засобів масової інформації прохання, вимоги, побажання, настанови чинити опір та не виконувати законні розпорядження або вимоги означених осіб у зв’язку з виконанням ним обов’язків з охорони громадського порядку. Поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції необхідно розуміти як розповсюдження в усній або письмовій формі, у тому числі у засобах масової інформації, даних, що не відповідають реальності та мають на меті непідкорення громадян законним вимогам працівників міліції. Невід’ємною ознакою складу даних правопорушень є причинний зв’язок між зазначеними діями та їх наслідком, яким є порушення громадського порядку.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 185-8. Ухилення від виконання законних вимог прокурора

Невиконання посадовою особою законних вимог прокурора про проведення перевірки чи ревізії діяльності підконтрольних або підпорядкованих підприємств, установ, організацій або про виділення спеціалістів для проведення такої перевірки, про подання необхідних матеріалів -

тягне за собою накладення штрафу від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 185-8 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Ухилення від прибуття за викликом в прокуратуру -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 1858 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[Кодекс доповнено статтею 1858 згідно із Законом України № 2857-XII від 15.12.92 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері прокурорського нагляду. Ці відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 p. № 1789-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає у невиконанні посадовою особою законних вимог прокурора про проведення перевірки чи ревізії діяльності підконтрольних або підпорядкованих підприємств, Установ, організацій або про виділення спеціалістів для проведення такої перевірки, про подання необхідних матеріалів. Право прокурора вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз закріплено у ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, полягає в ухиленні від прибуття за викликом у прокуратуру. Ухилення - це неприбуття до прокуратури або відмову від прибуття за надуманими підставами особи, яку у встановленому відповідними нормативно-правовими актами порядку запрошено до прокуратури. Обов’язок посадових осіб і громадян з’являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з’ясовуються прокурорською перевіркою закріплено у ст. 8 Закону України «Про прокуратуру».

Суб’єктивна сторона правопорушень характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Суб’єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності, ч. 2 - посадові особи та громадяни.

Стаття 185-9. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів, пов’язана з фізичним опором або образою, а так само з іншими протиправними діями, -

тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

[Кодекс доповнено статтею 185-9 згідно із Законом України № 210/95-ВР від 02.06.95 p.]

[У статтю 185-9 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління на транспорті, а також у сфері громадського порядку

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у відкритій відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів, а так само в іншому умисному їх невиконанні, пов’язаній з фізичним опором або образою або з іншими протиправними діями. Фізичний опір є активною протидією здійсненню працівниками транспорту своїх законних права та обов’язків, яка може бути пов’язана з насильством, що не містить небезпеки для життя та здоров’я осіб, або загрозою застосування такого насильства. Образ - це умисне приниження честі і гідності особи, виражена в непристойній формі, у тому числі нецензурними або лайливими виразами. Протиправні дії - це будь-які дії, пов’язані із непокорою законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів (самовільне відкривання дверей трамваю, тролейбусу або автобусу з метою залишити місце події та уникнути необхідності виконувати вимоги або розпорядження відповідних осіб тощо).

Розпорядження або вимога працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів, мають бути законними, тобто походити від осіб, які мають відповідні права, і знаходитися