Читати книгу - "Я його Ляля, Маїра Цибуліна"

- Ну, валяй! Що цікавить тебе? Або дай краще я вгадаю. Тебе цікавить чи наш ректор дійсно мій справжній татусь. Я вгадав?

Це мене здивувало і збило з пантелику, тому я на секунду затамувала подих, розмірковуючи над сказаними ним словами.

- Так, саме він посприяв моєму вступу до академії. І так, він прикриває мої вічні прогули.  І що з того?!

Більше питань у мене до нього не було, оскільки він дуже розгорнуто розказав усе те, що мене цікавило. Ми ще трішки поговорили про його маму і я покинула його, так і не повідавши того, що насправді сталося із нею. Не хотіла, аби він остаточно розчарувався у цьому світі. Йому моя дружба не була потрібна, тим паче співчуття, тому я без докорів сумління забралася геть з перед його очей. Не хотіла його дратувати. Бідний хлопець перебував в депресняку. І щоб вийти з нього, Антону був потрібен спокій і самотність.  

Доведеться без нього розслідувати замах на життя його матері. Ну, що ж! Я не із слабких. Справлюся якось сама.