Читати книгу - "В обіймах Казанови, Роберт Форісь"

Минуло два роки, а він все ще не міг змиритися з поразкою. Мабуть тому, що це був перший раз, коли жінка зробила з нього дурня, вона поводилася з ним так, як він сам не раз поводився з жінками до неї.

Так, він переживав невдачі і раніше, але та, яку він зазнав від дуже юної дівчини, змусила його зрозуміти, що його час неминуче добігає кінця.

Хіба не він сам казав, що людина може зробити все, що задумає, поки вона молода, бо доля не милує старих? Тепер ці слова, зарозумілі й хвалькуваті, здавалися йому глузуванням з самого себе.

Їй було сімнадцять, а йому майже тридцять вісім. Вона була француженкою і, як і він сам, приїхала до Лондона, столиці світових фінансів і сучасного підприємництва, заснованого на парових двигунах. Також вона була повією, він знав про це з самого початку. Маріанна спокушала старших чоловіків, вичавлюючи з них гроші та подарунки. Рідна мати і тітки радили дівчині, як краще спокушати чоловіків, що як раз не обурювало Казанову, тому що в минулому не раз траплялося, що матері пропонували йому своїх дочок в обмін на утримання або гроші. Однак цього разу він припустився помилки, яка коштувала йому всього маєтку та поваги до себе.

Наче дурень, він закохався в неї, і його згубив поспіх з яким він бажав посісти дівчину. За порадою старих звідниць Маріанна почала з Казановою стару, як час, гру. Вона притягала його до себе, підживлюючи ілюзіями та обіцянками, а потім відштовхувала, коли він вимагав їх виконання.

Тепер він ясно бачив, що Маріанна була не юною невинною істоткою, яку мати змусила продавати себе чоловікам, а розважливим мисливцем, який, відчувши його хіть і гордість, зробив його, Казанову, своєю іграшкою.

Коли він запропонував їй кохання, вона відмовила йому, проявляючи презирство.

Більшість чоловіків здалися б, але для нього це стало викликом, справою придушених амбіцій старіючого розпусника.

Він не міг думати ні про кого більше, крім Маріанни. Історії кохання, розмови, карти, навіть книжки, які він так любив, не давали йому розради. З кожним днем ​​він хотів дівчину все більше і більше. Джакомо почав поводитися як закохане цуценя, обсипаючи її подарунками і зізнаючись у коханні, не відходячи від неї. Він витратив багато грошей і часу, і все ж не став ближчим до її алькову. Усе, що він отримав, це поцілунок. Коли він все сильніше розпалювався, дівчина ставала холоднішою. Нарешті, збентежений упертістю Маріанни, Казанова вирішив вивісити білий прапор.

Вдень і вночі він страшенно мучився, постійно думаючи про неї.

У глибині душі він знав, що потрапив у вміло підготовлену пастку, але його одурманений розум відкидав усі раціональні аргументи.

Не дарма його приятель, граф Сен-Жермен, говорив, що Творець повинен був мати чудове почуття гумору, раз дав чоловікам розум і геніталії, але при цьому крові вистачало лише на те, щоб справно працював лише один із цих органів.

В своєму рішенні не бачити Маріанну він витримав не більше, ніж три тижні, але дівчина не любила відпускати здобич, коли вона вже схопила її.

Казанова випадково зустрів дівчину на одній з вечірок і повністю втратив голову.

Він знову почав залицятися, витрачаючи сотні фунтів стерлінгів на подарунки, шампанське та прийоми, отримуючи у відповідь порожні обіцянки.

Він намагався позбутися свого захоплення випробуваним і вірним способом зустрічатися з іншими жінками, але його любов до Маріанни перетворилася на одержимість. Він не міг знайти себе в обіймах іншої, що ще більше псувало його настрій і руйнувало его.

Нарешті, у розпачі, він пішов до матері дівчини і зробив пропозицію заплатити за ніч з нею сто гіней, величезну суму, втрата якої могла б привести його на межу розорення. Його пропозицію відхилили, і він вилетів за двері. Однак відсутність згоди продати чари доньки була зумовлена ​​не мораллю старої звідниці, а лише розрахунком і знанням людської природи.

Того ж вечора він повернувся до дому Маріанни та її матері, навантажений дорогими подарунками.

Казанова, який хвастав, що здобуде будь-яку жінку, опинився в принизливому становищі необхідності платити за можливість поговорити з дуже молодою спокусницею. Це падіння залишило постійний шрам на його гордості.

Джакомо потягнувся до напівпорожньої пляшки й наповнив свою склянку.

Алкоголь і опіум були ідеальними ліками від болю тіла і душі.

І все одно, сто гіней було втрачено. Через тиждень він віддав золото матері Маріанни, не витримавши страждань, викликаних коханням, лише тому, що міг бути з нею наодинці. Під час близькості в нею він почав зізнаватися в коханні, проклинати і благати її, але дівчина була непохитна. Зведений з розуму, Джакомо почав її цілувати та роздягати. Маріанна чинила опір і кричала, закликала мати і тіток в кімнату, почалася бійка, і його знову викинули на вулицю.

Казанова поклявся всім святим, що ніколи більше не буде втягнутий в ігри маленької повії та її фальшивої матері. Проте розум закоханого чоловіка непросто заспокоїти. Він метався по власному житлу, будуючи плани викрадення Маріанни. На щастя, він вчасно схаменувся і кинув це божевілля.

Шукати розраду він почав в опіумі, який йому прописав лікар.

Незабаром він отримав записку від Маріанни, в якій вона прощала йому все і пропонувала поговорити. Він вирішив не відповідати на лист.

Казанова зашився вдома і майже не виходив. Він сподівався, що час і ліки загоять рани його серця та гордості.

Однак Маріанна виявилася надто спритною, щоб відпустити таку здобич, як він. Не отримавши відповіді на листа, вона відвідала його особисто на квартирі, без компанії матері та тітки. Поперемінно спокушаючи його та скаржачись на те, як погано він до неї ставився, Маріанна легко зірвала будь-які рішення, які він нав’язував собі. Вона поклялася, що буде належати йому. Натомість він мав регулярно виплачувати її матері гроші та зняти для них двох апартаменти, де вони зів'ють спільне гніздечко.

Казанова знайшов місце для проживання, і Маріанна переїхала туди з усіма речами, які він купив. Після стількох очікувань Джакомо хотів мати дівчину негайно, але вона не дозволила йому підійти до неї, пояснивши, що у неї щомісячна кровотеча.

Брехня виявилася вранці, коли він перевірив простирадла. І тоді він просто ошалів.

Казанова навіть дійшов до побоїв, чого ніколи раніше не робив з жінками. Він знову пообіцяв собі, що більше ніколи