Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

- Та який він творець? Дивись, який замурзаний, ще й гаром від нього пхає, помився б, - втрутився в діалог чоловік, який нещодавно увійшов із вулиці.

Чоловік переключив увагу зі служительки на того, хто говорив. Він нікого не обманював, і масове обурення оточуючих викликало в ньому гнів.

- Мужик, - звернувся він.

- Так? - з викликом відповів зухвалий відвідувач.

- Може, пішов би ти нахуй, - сказав нахабі Чоловік.

- Що ти сказав? - витріщивши очі, перепитав чоловік.

Далі був розмашистий удар долонею по обличчю нахаби, і той без свідомості впав на підлогу. У «Все необхідне» в мить вщухли всі розмови.

У Чоловіка від ляпаса горіла долоня.

- От дурень, йому зараз з однієї тисячі до дев'яти сотень підріжуть за таке, - порушивши тишу, прошепотів хтось у залі.

- Наступного разу краще не оцінюйте мою службу зовсім і, будь ласка, не повертайтеся сюди, - ігноруючи чоловіка в глибокому нокауті, сказала служителька «Все необхідне».

Чоловік повернувся і поплечившись зі своєю важкою сумкою вирушив до набережної.

- Дівчино, викличте ж допомогу, чого стоїте? - почув він гучне запитання за своєю спиною.

- Не кричіть на мене, я роблю все що можу! Які до мене претензії?! - на підвищених тонах відповідала їм служителька.

«А потім вони на нервах хворіти починають», - подумав про себе Чоловік, віддаляючись від галасливого місця.

Переміщаючись між будинками, незабаром попереду він побачив велику воду. Маленькі кораблі вдалині виглядали як обтяжені роботою мурахи.

Тепер Чоловік крокував найдоглянутішим районом Міста Троянд.

Не дивно, що саме набережна мала найнижчі, найрідконаселеніші будинки. Вікна гігантських висот. Свої балкони, на яких стояли кавові столики і бігові доріжки для тих, хто не хотів бігати зовні.

Деякі люди вивішували назовні важкі ковдри, щоб ті прогрілися під висхідними променями.

Тут же на вулиці Чоловік побачив безліч служителів, які щітками чистили бордюри і навіть мили дороги рідким милом. На вигляд усі ці молоді люди були молодші за нього.

Наближаючись до причалу, Чоловік пройшов повз кав'ярню з довгими вітринами, де також подавали десерти ручної роботи. Усередині за прилавком стояло кілька служителів, і лише один відвідувач сидів за столиком, захоплений спогляданням вмісту в екрані свого планшета. Напевно щось важливе, адже він ще жодного разу не доторкнувся до свого тістечка.

Чоловік пройшов повз центр з догляду за вагітними, зведений із холодного білого каменю. При вході майбутніх відвідувачів вітала скульптура стрункої білошкірої жінки в спідній білизні. Всередині не було людей зовсім.

Перед дорогою, що лежала вздовж набережної, розміщувалася одна з найрідкісніших точок у будь-якому місті - ветеринарна. Там було на що подивитися.

Зі стелі до самої підлоги біля стін стояли плетені мотузкові полиці, на яких стрибали коти і об які вони ж точили свої кігті. Кожна полиця могла вміщати на собі до трьох пухнастих котів. Вертикальні зіниці, не моргаючи, дивилися на дивака за вітриною.

Пухнастих котів Чоловік бачив раніше, але внизу, за загорожею, бешкетували цуценята, своїм виглядом більше схожі на вовка. Єдина їхня відмінність від вовченят - це більш м'ясисті, рухомі брови, які давали змогу значно легше зчитувати настрій тварини. Цуценята спали, дивилися на всі боки, бешкетували і неголосно гавкали.

Біля вольєра стояла табличка з красномовним написом - «Давним-давно саме ця порода собак допомогла звести перші поселення Півночі».

Чоловік ще раз подумки прокляв Отця за те, що Він дозволив будувати ветеринарні клініки з великими вікнами вздовж пішохідних вулиць. А також крамниці з пошиттям індивідуального взуття. Відділи на складах продовольства, де завжди було більше трьох видів йогуртів. І все це було доступно тільки одній категорії людей - творцям.

Отець заохочував заздрість у людських серцях, яка була чи не єдиним мотивом для людей служити в суспільстві, де ніхто не голодував, хоча служіння зовсім не належало до обов'язкових вимог.

Так, для Чоловіка відчинити двері клініки й забрати цуценя не було проблемою. Як і не викликало складнощів підтримувати цуценя ситим. Але з інформації з мережі він знав, що у світі існує багато хвороб, на які хворіють тварини.

Якщо хтось без статусу творця чи лотерейного квитка забере цуценя, то ветеринарної допомоги не дочекаєшся.

Чоловік залишив на склі слід спітнілої долоні й продовжив свій шлях.

На набережній рибалило багато людей, при тому, що на вході всіх зустрічало яскраве попередження «Риболовля заборонена». Діти під наглядом дорослих безуспішно намагалися запустити повітряних зміїв у безвітряну погоду. Засмаглі люди похилого віку з раннього ранку грали в настільні ігри.

Повністю відкрита світлу, вся набережна добре прогрівалася як зверху, так і від міського опалення знизу.   

Чоловік підійшов до одного зі столиків, з наміром подивитися, у що грають місцеві.

На невеликій дошці в клітинку стояли гладкі камені двох кольорів: чорного і білого. Камені розташовувалися між дрібних клітинок і, як здогадався Чоловік, основна мета гри - це завоювання території противника.