Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Я на мить завмерла. А тоді продовжила 

- Я багато чого знаю про хлопців і тебе. Тому не дивуйся. 

Він мовчав. Залишився останній осколок. Я потягнулася до нього одночасно з Максом і моя рука лягла поверх його. Хлопець різко відсмикнув руку. І так, як він уже тримав уламок з руки почала крапати кров. З однієї сторони, мені було страшно з його реакції на мій дотик а з іншої... 

Я вкинула останній уламок у відерце та піднялася. Віднісши сміття до дверей зайшла у ванну де дістала з аптечки пластир, перекіс та ватний диск. Макс порався з шваброю коли я зайшла.

- Облиш, я приберу. Давай краще твій поріз обробимо.

Він подивився на землю,

- Смачне напевно варення було.

Я не стримала і посміхнулася.

- А мука напевно більше.

Я мимоволі помітила як кутик його губ піднявся у посмішці. Хлопець сів на диван але перед цим зняв білий від муки светр та залишився в одній футболці. Незабаром я намочила диск та торкнулася порізу. Макс зашипів.

- Хоча б подула.-вдавано образився він.

Я знову торкнулася рани але він уже не видав звуку тільки рука сіпнулася. Я легко подула на поріз після чого протерла сухим диском та приклеїла пластир. 

- Майже не видно. До вечора взагалі нічого не буде.-сказала я піднімаючись. 

Макс дивився на свою руку. 

- Щось не так?- перепитала я.

Але хлопець не відповів і його заціпеніння мене налякала. 

Я легко торкнулася його плеча і зробила легкий поштовх.

- Макс?-я вже почала хвилюватися але хлопець підняв на мене свій погляд і був він...надто затуманеним.

- Все гаразд? - спитала я.

- Так. Все...все гаразд. Я просто згадав дещо. Нічого важливого. Все гаразд. Напевно

Останнє слово він сказав пошепки. Я попрямувала до ванної де поклала назад всі медикаменти. Відкрила кран щоб помити руки як запитання Макса вивело мене з колії.

- Ти зустрічалася з Кирилевським?