Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

для розгляду заяв тих, хто був призваний і вимагав звільнення від військової служби. Він мав хоробрість, і без остраху перед майбутнім випробуванням, в призначений ранок поїхав в сусіднє місто Льюїс. Він був трохи збентежений появою інших відмовників від несення служби в армії з релігійних міркувань, які зібралися в залі, чекаючи, коли увійдуть члени трибуналу. Їх було семеро, і, за винятком сільськогосподарського працівника з чесним, відкритим обличчям, вони були жалюгідними, низькорослими, слабкими істотами. Перебувати в такій компанії було не дуже приємно. Джиму, високому і міцному, ставало не по собі, коли він дивився на них; в будь-якому випадку від них було б мало користі в армії; вони були такою жалюгідною командою, що надавали його переконанням убогість, яка на мить потрясла його. Один з них, перший, кого вислухали, був явно сповнений зарозумілості, і коли його запитали, на чому він засновував своє твердження, він виголосив довгу риторичну промову, виставляючи напоказ свої комуністичні переконання. За професією він був галантерейником. Він відмовився не тільки служити в армії, а й робити все, що було хоча б віддалено пов'язане з капіталістичною війною. Він кинув виклик трибуналу, щоб той відправив його до в'язниці. Працівник, чия справа слухалася наступною, відносився до іншої категорії. Він належав до невеликої і маловідомої секти під назвою «Дванадцять апостолів». У цьому дивному і безсердечному світі його прихильники прагнули в точності виконувати заповіді Ісуса Христа. Було зворушливо чути, як ця проста, неписьменна людина, запинаючись, проголошує свою щиру віру. У його щирості не могло бути ніяких сумнівів. Він повернув їх у далекі часи , тих, хто був там, щоб вирішувати, і тих, хто був там, щоб бути почутим, і з здивованим благоговінням ви відчули, що слухаєте того, хто, можливо, сам був учнем Назаретянина. Джим був глибоко зворушений. Ідеалізм цієї хорошої людини був сонячним променем, який наповнив його серце світлом, і коли прийшла його черга, він з мужньою впевненістю подивився в обличчя своїм суддям. Він особисто знав членів трибуналу, а голова був близьким другом його батька; але якщо комусь із них і здалося дивним, що він постав перед ними, вони не подали виду. Джим прочитав підготовлену ним коротку заяву і відповів на поставлені йому питання.

- Ви готові працювати на землі?- запитав голова.

- Так, сер. Я зроблю це з великою радістю.

- Дуже добре.

Йому було надано звільнення.

У маєтку Грейвні було кілька ферм, але суд постановив, що він не повинен працювати ні з одним з орендарів свого батька, тому на наступний день він подав заяву про прийом на роботу до фермера, який обробляв свою власну землю.

- Ухильник, чи не так? - запитав його фермер.

- Так.

- Ви виглядаєте сильним, міцним молодим хлопцем. Ви коли- небудь у своєму житті виконували денну працю?

- Не ту працю, яку ви маєте на увазі.

Чоловік оглянув його з голови до ніг, як ніби він був дивною твариною.

- Гаразд, я не проти влаштувати вам випробування. У мене не вистачає рук. Всі мої молоді хлопці служать в армії, і я вважаю, що повинен миритися з будь-яким набродом, якого тільки зможу дістати.

Джим знайшов кімнату в сусідньому котеджі, яка належала парі, чий син вступив до армії. Він був радий виїхати з дому. Він був чутливим, і той факт, що інші, його батько, його мати, Мей, уникали будь-яких згадок про його безславне становище, дратувало його нерви більше, ніж якби вони відкрито осудили б це. Він відчував себе людиною, яка повернулася до своєї родини після тюремного ув'язнення і хто знає, що вони завжди насторожі, щоб жодне зауваження не зірвалося з їхніх губ, щоб поранити його. Йому було легко тільки з Дорою. Але з тих пір, як на них обрушилися діти, вона була занадто зайнята, щоб приділяти йому багато часу, і йому доводилося задовольнятися випадковою прогулянкою в парку або декількома хвилинами розмови, коли йому траплялося застати її одну. Іноді він дорікав їй за те, що так мало з нею бачився, але вона говорила йому, що вважає це розумним, щоб вони не здавалися занадто близькими.

- Я не хочу, щоб хтось запідозрив, що між нами щось є, поки ми нарешті не приймемо рішення.

- Я своє прийняв, - сказав він.

- А я ні.

Її відповідь розлютила б його і засмутила, якби вона не супроводила її такою променистою посмішкою.

Ферма, на якій Джим знайшов роботу, знаходилась всього в шести милях, і було домовлено, що він буде приїжджати додому щонеділі, щоб провести день. Але це давало йому невеликий шанс побачитися з Дорою наодинці, і він взяв з неї обіцянку, що час від часу, коли вона зможе виїхати, вона буде зустрічатися з ним ввечері в маленькому котеджі ілізабетинської епохи, який стояв на вершині невисокого пагорба недалеко від головної дороги, але в межах одних з воріт парку. Він знаходився всього в декількох хвилинах їзди на велосипеді від Грейвні. У нього був солом'яний дах, і, хоча він був крихітним, він був придатний для житла; і дійсно, примхливий дядько генерала жив у ньому протягом багатьох років, і в спогадах про це Хендерсони все ще говорили про нього як про котедж дядька Елджі. Але в околицях він був відомий як будинок Барсука. Джим завжди сподівався, що Роджер, коли він наслідує власність, дозволить йому придбати його для себе; і йому подобалося брати Дору туди і планувати зміни, які вони зроблять в ньому.

- Це було б ідеально для нас з вами, - сказав він їй, дивлячись на неї люблячими очима.

- Звісно, звідси чудовий краєвид, - посміхнулася вона.

Розташований на висоті, з його вікон можна було побачити велику частину навколишньої місцевості.

- Весь Сассікс розстилається перед вами, - сказав він з гордістю.

- Це мило.

- Я не бачу жодної причини, чому ми не повинні одразу одружитися і приїхати сюди жити.

- Тоді ви напевно дуже дурний. Я казала вам досить часто.

Він зітхнув. Він вже знав, що коли вона прийняла рішення, жоден заклик не може її похитнути. Вона вирішила, що вийти за нього заміж - це підла омана, розіграна з його батьком і матір'ю, які так добре ставилися до неї, і хоча він вважав її уявлення нерозсудливим, він не міг не оцінити делікатності її сумнівів.

- Все одно я хотів би, щоб ви