Читати книгу - "Клас пані Чайки"

— Кажуть, вона його зрадила, — майже прошепотіла перша дівчина, тому хлопці насилу почули.

— Зрадила? Тобто як це? Цілувалася з іншим?

— Цілувалася? Гадаєш, вона з тих, котрі тільки цілуються? Хіба ти сама не цілувалася?

— Цілувалася чи ні, то не твоя собача справа! — дівчина підвищила голос, і бібліотекарка суворо зауважила:

— Тихо! Ви в бібліотеці!

Якусь мить панувала тиша. Мацек підійшов до Малгосі й штурхнув її в плече. Пошепки переказав розмову третьокласниць. Дівчина підвелася й стала з Мацеком за стелажем.

— Цікава розмова, — мовив Міхал до Малгосі.

Але перш ніж та щось відповіла, з-за стелажів почувся голос:

— То в чому полягала ця зрада?

— Не знаю, але він говорить про неї погане.

— Оце-то так! — зойкнула інша. — То вона йому справді далася взнаки! І вона ходить до нашої гімназії?

— Так. Але він зараз бігає за іншою. Теж із першого класу.

І ця її попередниця дико ревнує!

— Котра з них? Та, за якою він зараз упадає, чи та, що він з нею зустрічався?

І цієї миті задзвенів дзвоник.

Двері бібліотеки відчинилися, й увійшла Єва. Запитала про щось бібліотекарку й рушила до стелажа, біля якого стояла Малгося із хлопцями.

— Мацеку, хочеш, анекдот розкажу? Вмерти можна зо сміху!

— Давай! — Мацек був навіть вдячний Єві, що вона прийшла. Бо це могло відвернути Міхалову увагу від підслуханої розмови.

— Обікрали іглу.[13] Приїжджає ескімоська поліція й питає господаря: «Що ви робили вночі з 15 жовтня на 30 березня?»

Усі засміялися.

Мацек підійшов до столика, де Малгося обгортала книжки.

— Гадаєш, це справді про Каську? — спитав Мацек.

— Н-не знаю, — невпевнено відповіла Малгося. — Але давай нікому про це не говорити, добре?

— Окей, — погодився Мацек і повернувся до стелажів, книжок, двох ганчірок та Міхала. Він і гадки не мав, що Міхал уже встиг про все розповісти Єві.

Наступного дня вже перед початком уроків у класі гуло від розмов на тему «поганої Касьчиної поведінки». Однокласники раз у раз повторювали слово «гуляща». Нарешті ці слова почула Малгося, а їй розповіла Каміла.

— Звідки ти це знаєш? — спитала Малгося подругу.

— Мені сказала Наталія. А вона у свою чергу чула це від Зосі, а їй розповіла Єва, — збуджено повідомила Каміла. — А Єві розказав Міхал, котрий на власні вуха чув, як про це говорили дівчата із третього класу.

— Каміло, — невпевнено почала Малгося. — Я теж була в бібліотеці. І так само чула цю розмову. Там жодного разу не згадувалося ім’я дівчини. Взагалі ані слова не було про те, що ти мені щойно розповіла. Лише ім’я хлопця називали, Кшисек.

Каміла вражено сіла поруч зі стільцем. Глянула відсутнім поглядом на однокласників, які, вгледівши Камілу, котра потирала забиту п’яту точку, вибухнули голосним сміхом. Помітила Каську, яка зіщулилася в себе за партою, а тоді схопилася з місця й вибігла із класу. За нею подалася Кінга. Проходячи повз Малгосю, кинула:

— Малгосько, ходи зі мною!

Каміла теж рушила до дверей, але Кінга гукнула:

— Ні, тільки Малгоська!

Біля дверей туалету Кінга встигла прошепотіти Малгосі:

— Той брелочок подарувала тобі Каська. Не така вона вже й погана.

Малгося аж очі витріщила від подиву. Вона швидше сподівалася б такого від Зосі чи Ганки, аніж від Каськи. Ти ба! Каська стояла біля умивальника й ревла. Сльози струменіли по щоках. Малгося підійшла й хотіла обняти її, але Каська вирвалася й втекла до кабінки.

— Касько! — вигукнула Малгося. — Я всім скажу, що це неправда, бо я чула цю розмову в бібліотеці. Ніхто не називав твого імені!

Але Каська мовчала. З кабінки чулися схлипування. І лише за кілька хвилин прошепотіла:

— Йдіть по Чайку…

Малгося помчала по класну керівничку й дорогою розповіла їй, що сталося. Того дня Каську відпустили додому, а учні відбули розмову з учителькою.

— Позичаєш Ковальському злотого, — говорила пані Чайка на скликаній виховній годині. — Хтось каже, що це ти позичив злотого в Ковальського, ще хтось — що десять злотих, інший — що сто. Поступово сума зростає й сягає мільйона. Нарешті позичка перетворюється на крадіжку, а потому на грабунок. Нарешті ти дізнаєшся, що вбив Ковальського через мільйон злотих. А ти лише позичив йому злотого! Ніколи про це не забувайте. Пліткам вірити не можна. Як і поширювати їх. А коли йдеться про Каську, то самі подумайте, як перепросити її за заподіяну кривду.

І зараз, обгортаючи в бібліотеці чергову книжку, Малгося пригадала собі вчорашні події. Вона вже знала, про що писатиме у творі «Найбільше лихо мого класу». «А Мацеків твір розповідатиме, певне, про бійку», — подумала вона, бо через усю цю історію із плітками Мацек знову відлупцював Міхала. На щастя, цього разу поза межами школи.

Після історії з Каською Камілі було ніяково. Вона намагалася переконати себе, що в усьому винна Євка, яка принесла новину до класу, або Міхал, котрий Євці про це розповів, але… сумління її мучило. Та втраченого не повернеш. Нічого не поробиш. Чутка поширилася, наробила кривди, а тепер треба все це виправляти. Але як? Ну, не буде ж вона піддобрюватися