read-books.club » Пригодницькі книги » Гарун і море оповідок 📚 - Українською

Читати книгу - "Гарун і море оповідок"

219
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гарун і море оповідок" автора Ахмед Салман Рушді. Жанр книги: Пригодницькі книги / Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 22 23 24 ... 48
Перейти на сторінку:
із ліжка сам, щоб я тебе силоміць не стягала. Пора на чергування. В Саду Утіх армія готується до походу. Розділ VII 
До Смуги Сутінків

«Ось ще одна Казка про Порятунок Принцеси, в яку я влип», — думав Гарун, сонно позіхаючи. — «Чи й тут піде все не так». Йому не довелося довго гадати.

 — До речі, — промовила Лепетуха ніби між іншим, — я дозволила собі маленьку вольність і на численні прохання Джина Води витягла у тебе з-під подушки Рознімний Інструмент, який ти вкрав, взяв, так би мовити, з власного дозволу.

Гарун, переляканий до смерти, кинувся ритися в постільній білизні, але Рознімний Інструмент зник, а разом з ним і надія на аудієнцію з Моржем, щоб відновити постачання Оповідної Води для Рашида…

 — А я вже гадав, що ти моя подружка, — промовив він ображено.

Лепетуха стенула плечима.

 — Однак твій план був абсолютно несвоєчасний, — відповіла вона. — Якщоб мені про все розповів; тепер тут є твій тато, й він сам подбає про залагодження всіх своїх справ.

 — Ти не розумієш, — сумно сказав Гарун. — Я ж бо хотів зробити це для нього.

Із Саду Задоволення долинули звуки фанфар. Гарун зістрибнув з ліжка й підбіг до вікна. В саду панувала страшенна метушня чи то пак шерхіт Сторінок. Тисяча за тисячею надзвичайно тонких людей у прямокутних одностроях, які, по суті, так само шерхотіли, як справжні сторінки (тільки значно гучніше), бігали як очманілі по Саду, сперечаючись щодо правильності порядку шикування:

 — Я стою перед тобою!

 — Ти що, смієшся? Що за дурня, адже всім зрозуміло, що я стою перед тобою.

Усі сторінки — пронумеровані, помітив Гарун, тому не повинно виникати якихось труднощів з їхнім шикуванням. Він поділився своєю думкою з Лепетухою, на що та відповіла:

 — У реальному світі, мій пане, не все так про сто. Дуже багато сторінок мають однаковий номер, тому їм треба розібратися, до якого Розділу й Тому вони належать, тощо. Дуже часто трапляються помилки в одностроях, тому їхній номер у таких випадках абсолютно неправильний.

Гарун спостерігав за Сторінками, які штовхалися, сперечалися, погрожували кулаками, підставляли ногу, й зауважив:

 — Як на мене, то вони не надто дисципліноване військо.

 — Не варто судити про книжку з її обкладинки, — огризнулася Лепетуха, після чого (трохи роздратовано) вона оголосила, що не збирається на нього чекати довше, бо вже й так запізнюється; Гарун побіг за нею, все ще в червоній нічній сорочці з пурпуровими латками, не почистивши зубів і не причесавшись, не маючи часу навіть на те, щоб указати на слабкі місця в її арґументах. Біжучи коридорами, вгору по сходах, униз по сходах, через ґалереї, у внутрішні дворики, із внутрішніх двориків, потім іншими коридорами, Гарун важко дихав і казав:

 — По-перше, я не «судив про книжки з обкладинок», як ти кажеш, тому що я бачив усі Сторінки, а по-друге, це аж ніяк не «реальний світ».

 — Та невже? — перепитала Лепетуха. — Саме в цьому й полягає ваша біда, біда мешканців сумного міста: ви вважаєте, що реальність — це обов’язково щось жалюгідне й нудне, як стояча вода.

 — Чуєш, зроби послугу, — перебив її Гарун, — запитай у когось дорогу!

* * *

Коли вони добігли до Саду, ґупізирійська армія, чи то пак Бібліотека, завершила процес Верстки й Звірки, тобто вишикувалася належним чином.

 — Побачимося, — промовила захекана Лепетуха й побігла у напрямку Королівських Сторінок у вельветових шапочках каштанового кольору, що вишикувалися біля принца Боло, який войовничо (хоч і трохи пришелепувато) гарцював на своєму механічному крилатому коні.

Гарун знайшов Рашида одразу. Тато, очевидно, також заспав, бо мав скуйовджене волосся і був одягнений лишень у зім’яту брудну блакитну нічну сорочку.

Поряд з Рашидом Халіфою у невеликому павільйоні, де били водограї, стояв синьобородий Джин Води, він же Якщоб, і весело махав Гарунові Рознімним Інструментом.

Гарун додав швидкости й саме встиг.

 — …велика честь познайомитися з вами, — казав Якщоб. — Особливо тепер, коли нема потреби називати вас Батьком Злодійчука.

Рашид зачудовано наморщив чоло, а Гарун, підбігши до нього, швидко сказав:

 — Потім усе поясню, — а тоді так зиркнув на Якщоба, що він одразу стулив рот. Аби змінити тему розмови, Гарун додав:

 — Тату, хочеш я тебе познайомлю з іншими моїми новими друзями, справді цікавими?

* * *

 — За Бачет і за Океан!

Ґупізирянські сили були готові виступити в похід. Сторінки розмістилися на довгих Птахах-Баржах, що стояли в Лаґуні; Плавучі Городники й Багатопащеві Риби також були напоготові; Джини Води повмощувалися на різноманітних крилатих машинах і нетерпляче погладжували свої бакенбарди. Рашид Халіфа сидів на Алежі-Одуді, а за ним Якщоб і Гарун. Біля них були Малі, Ґупі й Баґа. Гарун нашвидку познайомив їх з батьком, і вони з гучним криком рушили.

 — Дарма ми не одягнулися тепліше! — бідкався Рашид. — У цих нічних сорочках закоцюбнемо від

1 ... 22 23 24 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гарун і море оповідок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гарун і море оповідок"