Читати книгу - "Коли курява спаде"

— Щойно ми побачили вас, як підготували чанг і закуски, тож просимо туси розпорядитися про те, накривати стіл у кімнаті чи надворі?

— Накривайте надворі, поближче до тих квітів, — сказав батько.

Тож ми пили, сидячи навпроти цілого поля незрівнянно чарівних маків. Батько постійно дивився на жінку старости. Той це помітив, однак що він міг зробити із могутнім туси? Йому нічого не залишалось, як сказати до жінки:

— У тебе ж болить голова, йди до кімнат відпочинь.

— У твоєї жінки також часто болить голова? Якось не схоже. У моєї жінки голова болить постійно.

Потім туси спитав у жінки старости:

— У тебе болить голова?

Янгджома мовчала, посміхаючись.

Туси тоді також припинив балачки і, посміхаючись, подивився їй в очі. Жінка сказала:

— Вже голова не болить. Щойно прогримів постріл молодого туси, як голова перестала боліти.

Староста від злості аж очі закотив, однак дати вихід своєму гніву йому було незручно, тож він тільки підняв обличчя догори, показуючи безмежно чистому небу свої білки.

— Ти, Дада, не повинен сумувати! Поглянь тільки, яка в тебе гарна дружина! — сказав туси.

— Може, туси хотів би відпочити? — спитав староста. — Я бачу, що ти вже трохи нетверезий.

— Тут дійсно є не зовсім тверезі люди, — розреготався на це туси, і від його сміху в людей кров застигла в жилах.

Голова старости під цим сміхом опустилася.

Коли маки вперше пустили коріння в нашій землі й заквітчали нам літо прекрасними бутонами, виникло одне дуже дивне явище — і батько, й старший брат запалали пристрастю сильніше, ніж зазвичай. Моя пристрасть, що пробудилась на початку весни, влітку просто вибухнула, коли яскраво-червоні бутони почали дратувати й тривожити людей. На бенкеті в той день дружина старости так причарувала туси, що той просто втратив голову. У мене ж також паморочилось у голові від яскраво-червоного кольору перед очима й від розкішних грудей служниці Дролми. Староста багато випив. Хоча в мене в голові гуділо, я все ж почув, як він промимрив до туси:

— Навіщо садити квіти, що так ріжуть очі?

— Не розумієш? А от якби розумів, то туси був би ти, а не я. Це — не квіти, це я засіяв білісіньке срібло, віриш? — відповів йому туси. — Так, ти не віриш. Тож поклич жінку, нехай наповнить чарки.

Старший брат давно вже полишив нас і пішов туди, де були дівчата. Я потягнув за руку Дролму. Ми виходили з місця бенкету максимально повільними кроками, однак коли завернули за коротку стіну, відразу ж помчали, взявшись за руки, і з головою занурились у блискуче море квітів. Від їхнього запаху я вчадів, голова в мене ніби знову роздулась. Я біг, біг поки впав. І потім лежав у важкій тіні квітів і кликав, мов читав заклинання[47]:

— Дролмо, о, Дролмо! Дролмо[48]!

Мій стогін мав таку ж чарівну силу, як і заклинання. Тож Дролма також упала на землю.

Вона захихотіла й підняла свою довгу спідницю, прикривши нею своє обличчя. І тоді я побачив між її ногами той волохатий рот дикої тварини. Я знову покликав:

— Дролмо! Дролмо!

Вона зігнула ноги в колінцях, і її «волохатий рот» миттю поглинув мене. Я опинився у якійсь сяючій темряві. Мені до нестями хотілося розшукати там якусь річ. Й тіло, в порівнянні з моїм, що тільки росло, було, очевидно, крупніше. Багато маків при цьому зламалося, і по їхніх зламаних стеблах потекло біле молочко у такій великій кількості, що вимазало все моє обличчя. Ніби вони теж, як і я, вистрелили сім'ям. Дролма загиготіла й зняла мене зі свого живота. Вона зажадала, щоб я уквітчав її живіт і розклав квітки навколо пупка. Санг'є Дролму краще було вважати не моєю коханкою, а моєю вчителькою. Я назвав її старшою сестричкою, а вона, стиснувши в своїх долонях мої щоки, розплакалась. Вона промовляла: гарний мій братику, братику!

Але для старости поселення Дада той день був дійсно кепським.

Адже туси Мерці вподобав його дружину. Що було в старости на душі — всім зрозуміло. Проте цей абсолютно щирий до туси Мерці і впертий на вдачу староста не міг отак просто сісти на коня й відвезти свою жінку