Читати книгу - "Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив"

це потребує команди професіоналів, кваліфікованих і навчених проводити регулярні дослідження наддержав на коінтекстуальній основі та прогнозувати, якими будуть наступні тенденції та рухи. Як тільки мусульманський світ зможе розвинути культуру таких досліджень за наявності інституційної основи, ресурсів, відданих професіоналів, справи можуть змінитися докорінно, а наші кваліфіковані експерти триматимуть під наглядом розвиток подій у світі й завдяки їхньому внеску наші уряди, лідери та політичні аналітики зможуть вибудувати кращі відносини із наддержавами, засновані на взаємоповазі та розумінні. Справді, цей підхід, якщо застосувати його з професійною неупередженістю, відданістю та інтелектуальною свободою, стане величезним кроком до збільшення ваги нині беззахисного мусульманського світу на міжнародній арені.

Саме тому вкрай потрібно започаткувати традицію об’єктивного і наукового дослідження американського суспільства в усіх його аспектах, зокрема в таких як історія, культура, політика, економіка, армія, релігія та масова культура. Це може бути здійснено лише шляхом залучення команди вчених, професіоналів і експертів з міждисциплінарною підготовкою та можливостями. Щоб організувати й тривалий час підтримувати такі дослідницькі зусилля неодмінно слід заснувати дослідницькі інституції з відповідними можливостями, постійною матеріальною базою, гарантованою автономією та інтелектуальною свободою, аби їхні напрацювання були об’єктивними й високоякісними, а самі інституції були здатними як надавати вищу освіту, так і консультувати політиків та бізнес. Ці дослідження допоможуть мусульманському світу краще зрозуміти американське суспільство та його функціонування, а отже дадуть змогу діяти на випередження й звертатись до американського народу, лідерів громадської думки, інтелігенції та політтехнологів, замість того, щоб діяти у відповідь та емоційно, як нині. Саме це нерозуміння американського народу й системи є головною причиною відсутності комунікації та як наслідок відсутності взаєморозуміння й побоювань один одного між мусульманським світом та США і Заходом у цілому. Оця відсутність взаєморозуміння і комунікації в деяких частинах світу трактується як «зіткнення цивілізацій». Щойно мусульманський світ краще зрозуміє США, то зможе більш ефективно взаємодіяти з американським народом, громадськістю та лідерами. Загалом стосунки між двома світами мають великий потенціал до покращення. Культура наукового дослідження американського суспільства та його тенденцій, окрім усього іншого, ще й надасть змогу мусульманським інтелектуалам і лідерам громадської думки звернутись до християнських фундаменталістів та опрацювати разом з ними спільне конструктивне бачення майбутнього світу, адже мусульмани також вірні моральним цінностям і вірять у Друге пришестя Христа.

І звісно ж мусульманський світ, його інтелектуали й заклади вищої освіти, не повинні обмежуватись дослідженням одних лише США. Світ змінюється дуже швидко і ми є свідками підйому в 21 столітті Японії, Євросоюзу, Китаю, Індії, Бразилії, в той час як Росія та Ізраїль по-своєму залишають важливими для мусульманського світу. Отож є вагома потреба для вищих навчальних закладів створювати відділи й програми досліджень цих країн, їхніх суспільств та їхніх стосунків із мусульманським світом. Також варто досліджувати й буддизм та його політичні прояви, бо є серйозні проблеми із правами людини, коли мова йде про мусульманське населення в таких буддистських країнах як М’янма, Таїланд, Камбоджа, В’єтнам та ін.. У цих країнах є потреба в благополучних відносинах між мусульманськими меншостями, більшостями цих суспільств і державою.

Позаяк США – єдина наддержава сучасного світу й ми живемо в епоху глобалізації, нації, чиї стратегічні інтереси пов’язані з політикою США, повинні зрозуміти цю нову політику християнських фундаменталістів (яка обговорювалась на протязі цієї книжки) й ті погляди, якими вони надихають у Вашінґтоні. Нації, що ігнорують цю реальність та ведуть справи із Білим домом, Конгресом та різними урядовими агенціями, керуючись старою системою понять, ризикують дорого за це заплатити. Ніхто не може ігнорувати зростаючого впливу християнських фундаменталістів на виборах. Історик Колумбійського університету Ален Брінклі повідомляє, що 1999 євангелісти складали 25% усього населення США (70 мільйонів із 278 мільйонів), а опитування при виході з виборчих дільниць на виборах 2004, проведене журналом «Тайм», засвідчило, що 77% із них голосували за Буша. До цього ще додались голоси тих афроамериканців, католиків, іспаномовних, євреїв, мусульман, азійців (філіппінців та в’єтнамців), які підтримали його через позицію щодо заборони абортів та зниження податків. Тож виборчий потенціал нових правих (до них зараховуються виборці-фундаменталісти, а також представники інших релігій, котрі підтримують їхню позицію щодо соціяльних питань і моральних цінностей та економічні консерватори) величезний і постійно зростає. Такий союз створює переможну більшість на американських виборах, бо їхні суперники розділені й мають значно менше підтримки. За своєю ідеологією, політичними цілями, світоглядом, нові праві є вкрай фундаменталістським християнським рухом. У цій книзі ми в деталях розібрали те, як нові праві здобули політичну владу в рамках американської ліберальної демократії. Розуміння цього є ключовим для вчених і політичних лідерів, аби в разі своїх починань чи відповідей, вони знали як спрямувати суспільні сили та як донести до американської громадськості певну точку зору або бачення. Здатність розуміти як працюють різні демократичні інститути і як можна впливати на них інтелектуально дає змогу впливати певним чином на американську громадську думку, а отже й на внутрішню і зовнішню політику США. Для повного розуміння оцінки впливу нових правих розуміння того, як вони прийшли до влади, є ключовим. Тож при спробі реагувати на їхній вплив і тиск, слід звернути увагу на те, що передувало цьому впливу та їхньому приходу до влади. Нові праві не лише висувають своїх кандидатів та втілюють програму в життя, а й намагаються впливати на погляди нації. Успішним прикладом такого впливу є те, що Демократична партія поправішала під їхнім тиском. Демократи відчули силу нових правих і послабили спротив у важливих для них питаннях та зайняли позицію, близьку до правої, в ряді інших питань, зокрема соціяльних. Хілларі Клінтон, демократична сенаторка від Нью-Йорку (одна із потенційних надій демократів для Білого дому в 2008), відчула вплив нових правих і після виборів 2004 під час промови похвалила релігійні програми (Одразу після вступу на посаду в перший термін, Джордж Буш-молодший заснував при Білому домі Службу релігійний та об’єднаних ініціатив. Служба забезпечувала державне фінансування релігійним організаціям для реалізації програм, метою яких було вирішення соціяльних питань: наркоманії, бездомності, та ін. – прим. автора) й нагадала всім, що вона молиться. Вона також закликала демократів ужити заходів для зниження кількості абортів – заохочувати поміркованість серед молоді та змусити страхові компанії поширювати контрацептиви й дещо здивувала, сказавши, що метою є не просто зробити аборти рідкісними, а повністю їх ліквідувати. Це означає, що не залежно від того, хто в Білому домі (демократи чи республіканці), Америка стрімко правішає й обидві партії змагатимуться за голоси фундаменталістських виборців, вага яких зростає. Перші прояви цієї