Читати книгу - "Ляльковий дім"

Рерлун. Високоповажаний пане консул! Із здивування, яке відбилося на вашому обличчі, я бачу, що ми ніби непрохані гості вторгаємось до вас, у вашу мирну домівку, де вас оточує ваша щаслива родина, віддані і діяльні друзі та співгромадяни. Але нас привело якнайщиріше бажання висловити вам наші почуття найглибшої поваги і пошани. Не вперше доводиться вам приймати висловлення таких почуттів, однак це вперше вшанування набирає таких широких розмірів. Багато разів ми висловлювали вам нашу подяку за ті міцні моральні підвалини, на яких ви, так би мовити, будуєте наше суспільство. Сьогодні ж ми вшановуємо вас особливо… як прозорливого, невтомного, безкорисливого, навіть самовідданого нашого громадянина, з ініціативи якого виникає підприємство, що обіцяє, на думку всіх компетентних осіб, дати могутній поштовх до дальшого розквіту, процвітання й добробуту нашого суспільства.

Численні голоси з натовпу. Браво! Браво!

Рерлун. Пане консул! Протягом багатьох років ви служили всьому нашому місту світлим прикладом. Я вже не згадую тут про ваше зразкове сімейне життя або про ваші бездоганні моральні принципи, — це теми для тихої, сердечної бесіди, а не для урочистої публічної промови. Я кажу про вашу громадську діяльність, яка у всіх перед очима. Ваші верфі випускають зразкові судна, що несуть свій прапор у всі моря світу. Численна й щаслива сім'я робітників вважає вас своїм рідним батьком. Створивши нові галузі промисловості, ви заклали основи добробуту сотень сімей. Одне слово, ви найголовніша підпора нашого суспільства в найвищому розумінні цього слова.

Численні голоси з натовпу. Браво! Браво!

Рерлун. Їв наш час особливо відрадно і втішно бачити ту чисту безкорисливість, якою позначена вся ваша діяльність. Тепер ви наміряєтесь дати нам — так чом не сказати про це прямо й відверто? — залізницю.

Численні голоси з натовпу. Браво! Браво!

Рерлун. Проте цьому підприємству судилося ще, очевидно, боротися з труднощами, що їх породжують вузькі й своєкорисливі міркування.

Голоси з натовпу. Слухайте! Слухайте!

Рерлун. Як стало відомо, певні особи, що не належать до нашого суспільства, випередивши наших працьовитих співгромадян, захопили в свої руки деякі переваги, які по праву мали б належати нашому місту.

Голоси з натовпу. Так, так! Слухайте!

Рерлун. Цей гідний жалю факт, безперечно, став і вам відомий, пане консул. Проте, незважаючи на це, ви неухильно йдете до вашої мети, пам'ятаючи, що істинному громадянинові своєї вітчизни не випадає дбати тільки про місцеві інтереси.

Голоси з натовпу. Гм!.. Ні! Ні! Так!.. Так!..

Рерлун. Отже, ми сьогодні вшановуємо вас як громадянина своєї держави, як таку людину, якою кожен мусив би бути. Хай процвітає ваше підприємство на благо суспільства, істинне і стале. Щоправда, залізниця може полегшити доступ до нас порочних елементів, зате вона ж може допомогти швидко й позбутись їх. Та й тепер ми не захищені від вторгнення таких порочних елементів ззовні. Але саме в тому, що в цей урочистий вечір ми, коли вірити чуткам, щасливо й швидше, ніж сподівались, позбулися деяких із них…

Голоси з натовпу. Тихше! Тихше!

Рерлун…у цьому я вбачаю добре знамення для вашого підприємства. А та обставина, що я зважився торкнутися цього тут, ясно доводить, що в домі, де ми знаходимось, моральні принципи стоять вище родинних зв'язків.

Голоси з натовпу. Слухайте! Браво!

Бернік (в той же час). Дозвольте мені…

Рерлун. Ще два слова, пане консул. Віддаючи стільки сил на благо нашого міста, ви, звичайно, були далекі від думки цим шляхом здобути будь-яку користь для себе особисто. Але ви не вправі відхилити від себе скромний доказ вдячності ваших співгромадян у таку знаменну мить, коли ми, за запевненнями людей тямущих, вступаємо в нову добу.

Численні голоси з натовпу. Браво! Слухайте, слухайте!

Рерлун робить знак слугам, які підносять кошик.

Члени комітету виймають з нього і передають Рерлуну предмети, про які далі згадується.

Рерлун. Отже, пане консул, маємо честь піднести вам срібний кофейний сервіз. Нехай він прикрашає ваш стіл у ті години, коли ми, як це не раз бувало і раніше, матимемо приємність збиратись у вашому гостинному домі. І вас, панове, — ви завжди з такою готовністю допомагали першій людині в нашому місті у всіх її починаннях — вас ми також просимо прийняти на пам'ять оці дрібниці. Ось цей срібний келих вам, пане Руммель. Ви не раз під дзвін келихів красномовно захищали інтереси суспільства. Бажаю вам часто мати нагоду високо піднімати і спорожняти цей келих за наше суспільство! Вам, пане Санстад, дозвольте передати цей альбом з портретами співгромадян. Ваша відома, загальновизнана гуманність здобула вам друзів у всіх верствах суспільства. А вам, пане Вігелан, дозвольте піднести цю збірку проповідей на веленьовому папері в розкішній оправі. Зрілість думки, плід прожитих років, привела вас до глибоко серйозного погляду на існування, і вашу багаторічну діяльність у суєтному світі облагороджувала думка про інше, вище життя. (Звертаючись до натовпу.) Затим, друзі мої, хай живе консул Бернік і його соратники! Хай живуть підпори нашого суспільства!

Весь натовп. Хай живе консул Бернік! Хай живуть підпори нашого суспільства! Ура! Ура! Ура!

Лона. Бажаю щастя, зятю!

Пауза. Напружене чекання.

Бернік (починає повільно і серйозно). Співгромадяни! Ваш представник сказав зараз, що ми вступаємо в нову добу. Сподіваюсь, так воно і буде. Але для цього нам конче треба покликати на допомогу істину — істину, яка до самісінького цього вечора майже не знаходила собі місця в нашому суспільстві.

Подив серед присутніх.

Через це я змушений передусім відхилити ту хвалу, якою ви, пане ад'юнкт, за встановленим звичаєм незаслужено вшанували мене. Я її не заслужив, бо не був безкорисливим діячем. Якщо я не завжди гнався за прибутками, — це правда, — то я повинен зате признатися, що головною рушійною силою моєї діяльності була жадоба влади, впливу, пошани.

Руммель (схвильовано). Це ще до чого?

Бернік. Втім, я нічого не можу закинути собі щодо моїх співгромадян, бо вважаю, що мені по праву належить місце поряд із кращими з них.

Численні голоси з натовпу. Так, так, так!

Бернік. Але я закидаю собі, що часто грішив іншим — звертав з прямого шляху, побоюючись відомого мені нахилу нашого суспільства шукати у всьому, що робить людина, задньої думки, чогось лихого. І тепер мені доводиться торкнутись однієї обставини, зв'язаної з цим.

Руммель (стурбовано). Гм!.. Гм!..

Бернік. Тут поширились чутки про масове скуповування земельних ділянок. Усі ці ділянки скупив я, я один…