Читати книгу - "Ляльковий дім"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Бернік. У тебе! І тепер… ти хочеш… саме сьогодні… Можливо навіть, коли урочиста процесія…
Лона. Я приїхала сюди не викривати тебе, а вплинути на твоє сумління, щоб ти признався сам. З цим не пощастило. Потопай же в своїй брехні! Дивись, я роздираю твої листи… Бери клапті, ось вони. Тепер немає більше доказів проти тебе, Карстене. Тепер ти в цілковитій безпеці. Бувай щасливий… коли можеш.
Бернік (глибоко зворушений). Лоно… чом ти не зробила цього раніше! Тепер пізно. Усе життя моє розбите. Я не людина більше.
Лона. Та що ж сталося?
Бернік. Не питай… Але жити я все ж повинен… і я хочу жити… заради Улафа. Він виправить… спокутує все…
Лона. Карстене?
Гільмар повертається бігцем.
Гільмар. Нікого немає, нікого, навіть Бетті!
Бернік. Та що з тобою?
Гільмар. Не смію тобі сказати.
Бернік. Що таке?! Ти мусиш сказати!
Гільмар. Ну гаразд. Улаф утік на «Індіанці».
Бернік (похитнувшись). Улаф… на «Індіанці». Ні, ні!
Лона. Мабуть, це так і є. Тепер я розумію… Я бачила, як він вискочив з вікна…
Бернік (на дверях кабінету кричить у повному розпачі). Крап, спиніть «Індіанку» за всяку ціну!
Крап (виходячи з кабінету). Неможливо, пане консул. Ви ж знаєте…
Бернік. Ми повинні її спинити! Улаф там!
Крап. Що ви кажете?
Руммель (теж: виходячи з кабінету). Улаф утік? Не може бути!
Санстад (виходить). Його повернуть з лоцманом, пане консул.
Гільмар. Ні, ні, він мені пише (показує записку), що сидітиме в трюмі, доки судно не вийде у відкрите море.
Бернік. Я його ніколи не побачу!
Руммель. Що за безглуздя! Хороше, міцне судно, тільки з ремонту…
Вігелан (входить слідом за іншими).…На вашій власній верфі, пане консул!
Бернік. Кажу вам, я ніколи більше його не побачу! Я втратив його, Лоно, і тепер я бачу… він ніколи не був моїм. (Прислухається.) Що це?
Руммель. Музика. Процесія наближається.
Бернік. Я не можу, я не хочу нікого приймати!
Руммель. Що ти! Це неможливо!
Санстад. Неможливо, пане консул. Подумайте, що ви поставили на карту!
Бернік. А, що мені тепер до всього цього! Для кого мені тепер працювати?
Руммель. Як ти можеш запитувати! Для всіх нас, для суспільства.
Вігелан. Вірно.
Санстад. І ви, очевидно, не забули, пане консул, що й ми…
Mартавходить з лівого боку. Здалека долинають звуки музики.
Mарта. Йдуть, а Бетті нема дома. Не розумію, куди вона…
Бернік. Нема дома? От бачиш, Лоно, мені ні на кого спертися — і в радощах, і в горі.
Руммель. Підняти завіси! Будь ласка, допоможіть мені, пане Крап… і ви, пане Санстад. Яка шкода, що вся сім'я саме зараз розійшлася! Зовсім не за програмою!
Розсувають завіси на вікнах і на дверях. Уся вулиця ілюмінована. На протилежному будинку красується великий транспарант з написом: «Хай живе Карстен Бернік, підпора нашого суспільства!».
Бернік (злякано відсахнувшись). Геть з цим усім! Бачити не хочу! Гасіть! Гасіть!
Руммель. Дозволь спитати, чи ти при повному розумі?
Mарта. Що з ним, Лоно?
Лона. Цить! (Тихо камеє їй щось.)
Бернік. Геть, кажу! Це знущання! Хіба ви не бачите — всі ці вогненні язики дражнять нас!
Руммель. Ну, знаєте…
Бернік. Та що ви розумієте?… А я, я! Це ж похоронна процесія!
Крап. Гм…
Руммель. Та послухай… ти вже занадто гаряче береш до серця…
С а н с т а д. Хлопчина тільки прокатається через Атлантичний океан — і знов буде дома.
Вігелан. Покладіться лише на волю Божу, пане консул.
Руммель. І на судно, Берніку! Воно ж не збирається іти на дно.
Крап. Гм…
Руммель. Інша справа, якби це був один з тих плавучих гробів, що їх посилають великі іноземні компанії…
Бернік. Я почуваю, що сивію…
Бетті, загорнена в шаль, входить із саду.
Бетті. Карстене! Карстене! Ти знаєш?…
Бернік. Так, знаю!.. А ти… ти не бачила нічого?… Де твої очі були?… Ти ж мати!..
Бетті. Вислухай мене!
Бернік. Чом ти не стежила за ним? І от тепер я його втратив. Поверни його мені, поверни, якщо можеш!
Бетті. Так, так, поверну! Він зі мною!
Бернік. З тобою?…
Усі. А-а!..
Гільмар. Я так і думав!
Maрта. Тобі повернуто твого сина, Карстене!
Лона. Зумій же зберегти його собі!
Бернік (дружині). Він з тобою? Ти правду кажеш? Де він?
Бетті. Не скажу, поки ти йому не пробачиш.
Бернік. Та що тут пробачати! Як же ти дізналась?…
Бетті. Ти думаєш, мати сліпа? Я тільки страшенно боялася, щоб ти не дізнався. Він учора натякав… І коли я побачила, що його кімната порожня і немає ні сумки, ні одягу…
Бернік. Ну, ну?…
Бетті. Я побігла, захопила Еуне, і ми з ним в його човні… «Індіанка» вже знімалася з якоря, але, хвалити Бога, ми приспіли саме вчасно. Обшукали трюм і… знайшли його. О Карстене, не карай його!
Бернік. Бетті!
Бетті. І Еуне теж!
Бернік. Еуне? А він при чому? «Індіанка» попливла далі?
Бетті. Ні, в тім-то й річ.
Бернік. Кажи, кажи!
Бетті. Еуне це дуже вразило. Шукали довго, тим часом зовсім посутеніло, лоцман відмовлявся виводити судно, і Еуне зважився… від твого імені…
Бернік. Ну?
Бетті…затримати корабель до завтра.
Крап. Гм…
Бернік. Яке невимовне щастя!
Бетті. Ти не сердишся?
Бернік. Яке величезне щастя, Бетті!
Руммель. Ти занадто вже совісний!
Гільмар. Так, коли доходить до маленької сутички зі стихіями… ух!
Крап (стоячи біля вікна). Процесія уже вступає в сад, пане консул.
Бернік. Тепер нехай ідуть.
Руммель. У саду повно людей.
Санстад. І по вулиці не пройти.
Руммель. Все місто на ногах, Берніку. Ну, справді, хвилююча мить!
Вігелан. Треба зустріти її смиренно, пане Руммель.
Руммель. Присутні всі спілки зі своїми прапорами. Яка процесія! А ось і комітет, з Рерлуном на чолі.
Бернік. Нехай тепер ідуть, кажу я.
Руммель. Але слухай, ти тепер такий зворушений…
Бернік. Ну і що ж?
Руммель. Я либонь не від того, щоб виступити замість тебе…
Бернік. Ні, дякую. Сьогодні я сам говоритиму.
Руммель. Так, а що сказати, ти знаєш?
Бернік. Не турбуйся, Руммель. Ось тепер я знаю, що сказати!
Тим часом музика замовкає. Розчиняються двері на терасу. Рєрлун входить на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ляльковий дім», після закриття браузера.