read-books.club » Бойовики » Бібліотека душ 📚 - Українською

Читати книгу - "Бібліотека душ"

137
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бібліотека душ" автора Ренсом Ріггз. Жанр книги: Бойовики / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 22 23 24 ... 106
Перейти на сторінку:
як артерії, що розслабляються після серцевого нападу, аж поки ми не прийшли до чогось такого, що можна було назвати вулицею, забрукованою червоною цеглою, із тротуарами по боках.

— Назад, — пробурмотіла Емма. Ми відступили за ріг і виглядали звідти, як командос, повитикавши голови стосом одна над одною.

— Що це ви надумали? — спитав Шарон. Він стояв на дорозі й, здавалося, більше боявся, що ми його осоромимо, ніж що його можуть убити.

— Видивляємося засідки й шляхи відступу, — пояснила Емма.

— Ніхто тут засідок не влаштовує, — відповів Шарон. — Пірати нападають лише на нічиїй землі. Сюди вони за нами не підуть. Це Парш-провулок.

Про це насправді повідомляв і вуличний знак — перший, який я побачив у всьому Диявольському акрі. «Парш-провулок», було виведено на ньому химерними рукописними літерами. «Піратство небажане».

— Небажане? — здивувався я. — А як щодо вбивства? Не схвалюється?

— Я думаю, вбивство «толерується з обмеженнями».

— А тут є бодай щось незаконне? — спитав Едисон.

— Пеня за протерміновані бібліотечні книжки дуже велика. Десять ударів батогом за день. І це тільки за книжки в паперових обкладинках.

— Тут є бібліотека?

— Цілих дві. Хоча в одній додому за абонементом читати не дають, бо всі книги, які в ній зберігаються, в оправі з людської шкіри. Вони дуже цінні.

Ми відклеїлися від стіни, обережно вийшли з-за рогу і дещо спантеличено роззирнулися навколо. На нічиїй землі я очікував смерті на кожному повороті, однак Парш-провулок, судячи з усього, був пристановищем суспільного порядку. Вздовж вулиці вишикувались охайні маленькі крамнички, й вони мали вивіски, вітрини й помешкання на горішніх поверхах. Ніде не видно було ні проваленого даху, ні розбитої шибки. Вулицею ходили люди. Вони прогулювалися неквапливим кроком, по одному й парами, час від часу зупиняючись, щоб зайти в крамницю чи зазирнути у вітрину. Зодягнені вони були не в дрантя. Обличчя — чисті. Нехай усе тут не виблискувало новизною й чистотою, але обвітрені поверхні й фарба, що подекуди пооблущувалася клаптями, надавали провулку хендмейдового, трохи потертого вигляду, чудернацького і в чомусь навіть чарівливого. Якби моя мати побачила Парш-провулок в одному з тих своїх журналів про подорожі, які вона гортала, проте ніколи не читала, і які захаращували вдома наш кавовий столик, то миттю б затуркотіла про те, який він гарненький, і стала плакатися, що вони з татом так ні разу і не з’їздили у справжню відпустку в Європу. Ой, Френку, їдьмо.

А от Емма була виразно розчарована.

— Я чекала чогось зловіснішого.

— Я теж, — сказав я. — Де всі лігва для вбивств і арени для кривавого спорту?

— Не знаю, ким ви вважаєте тутешніх людей і якими справами, на вашу думку, вони займаються, — відповів Шарон, — але про лігва для вбивств я ніколи не чув. Що ж до арен для кривавого спорту, то є тільки одна — Дерекова, на Гнійній вулиці. Цей Дерек добрий хлоп. Винен мені п’ятак…

— А витвори? — перебила Емма. — Що з нашими викраденими друзями?

— Говоріть тихіше, — цитьнув Шарон. — От розберуся зі своїми справами, тоді й знайдемо когось, хто зможе вам допомогти. А доти не повторюйте цього більше ніколи.

Емма підійшла до Шарона впритул.

— Тоді не змушуйте мене повторювати от що. Ми цінуємо вашу допомогу й експертний досвід, але життям наших друзів призначили дату закінчення терміну придатності. І я не сидітиму склавши руки й не битиму байдики через острах розворушити лихо.

Шарон подивився на неї згори вниз. Трохи помовчав. А тоді сказав:

— У всіх нас є дата закінчення терміну. І на вашому місці я б не поспішав так дізнатися, коли він добігає кінця.

* * *

Ми вирушили на пошуки Шаронового юриста. Але досить-таки скоро човняр не на жарт засмутився.

— Я міг би поклястися, що його офіс був десь на цій вулиці, — розвертаючись на підборах, повідомив він. — Хоча востаннє я його навідував багато років тому. Може, переїхав кудись.

Шарон вирішив піти на пошуки самостійно, а нам наказав лишатися на місці.

— Повернуся за кілька хвилин. Ні з ким не говоріть.

І широкими кроками він пішов геть, а нас залишив самих. Ми збилися в зграйку і невпевнено стояли на тротуарі, не знаючи, куди себе подіти. Люди проходили повз нас і неприкрито витріщалися.

— Він нас просто надурив, правда? — мовила Емма. — Так усе розписав, наче це місце — розплідник криміналітету. Але мені більше схоже на будь-який інший контур. Насправді тутешні люди здаються нормальнішими за інших дивних, яких я тільки бачила в житті. Таке враження, що з них порохотягом висмоктали всі їхні особливості. Тут відверто нудно.

— Та ти, певно, жартуєш, — не повірив їй Едисон. — Я ще в житті не бачив таких мерзотних і бридких нетрищ.

Ми обоє глянули на нього здивовано.

— Ти чого? — спитала Емма. — Це ж просто маленькі крамнички.

— Так, але подивіться, що в них продають.

Доти ми цим не цікавилися. Якраз поза нашими спинами розташовувалася вітрина, а в ній стояв добре вбраний чоловік з сумовитими очима й розложистою бородою. Помітивши, що привернув до себе нашу увагу, він злегка кивнув, підніс догори кишеньковий годинник і натиснув кнопку на корпусі. Тієї ж миті він застиг нерухомо, і його зображення наче розпливлося. А через кілька секунд він перемістився, не рушаючи з місця, — зник і миттєво вигулькнув на протилежному краю вітрини.

— Ого! — у захваті мовив я. — Оце так фокус!

І вдруге чоловік витворив таке — телепортувався в інший куток. Поки я стояв, загіпнотизований, Емма з Едисоном перейшли до вітрини наступної крамниці. Я приєднався до них і побачив схожу експозицію. Тільки за склом там стояла жінка в чорній сукні, а в одній руці в неї теліпався довгий разок намистин.

Помітивши, що ми дивимося, вона заплющила очі й простягнула руки вперед, мов сомнамбула. Повільно стала пропускати намистини крізь пальці, кожну з них прокручуючи. Я так уважно стежив за намистинами, що знадобилося кілька секунд, аби зрозуміти: з її обличчям щось коїться. З кожною прокрученою намистиною воно ледь помітно змінювалося. Оберт однієї намистини — й на моїх очах блідість трохи зійшла з її шкіри. Оберт другої — і губи її витоншилися. Потім волосся стало на дещицю рудішим. А після кількох десятків намистин проступив загальний ефект — її обличчя змінилося до невпізнаваності, перетворившись із темноволосої пухкенької бабусі на молоду рудоголову з гострим носиком. Це видовище одночасно захоплювало та вселяло якусь тривогу.

Коли показ завершився, я повернувся обличчям до Едисона.

— Не розумію. Що вони продають?

Та не встиг він відповісти,

1 ... 22 23 24 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бібліотека душ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бібліотека душ"