Читати книгу - "Ілон Маск"

наступний рівень. Він пройшов рівень під назвою «Кремнієва долина» і став тим, ким тоді хотіли бути всі, — дотком-мільйонером. Його наступний вихід на нові простори мусив відповідати його амбіціям, які стрімко зростали. Тож Маск почав шукати галузь, де оберталися купи грошей, але також були й недоліки в ефективності, які він за допомогою інтернету міг би експлуатувати. Маск почав згадувати свою практику у Bank of Nova Scotia. У своєму головному висновку, винесеному з тієї роботи — що банкіри багаті та тупі, — він тепер почав бачити грандіозну можливість.

Тоді, на початку 1990-х, працюючи на голову підрозділу стратегії у банку, Маск отримав завдання подивитися на портфель боргових зобов'язань країн третього світу. Цей пул грошей мав депресивну назву «борг менш розвинених країн», і Bank of Nova Scotia мав його мільярди. У попередні роки багато країн Південної Америки та інших частин світу оголосили дефолт, що змусило банк списати частину своїх боргових активів. Бос Маска хотів, щоб він як для освітньої вправи порився у наявних активах банку і спробував визначити, скільки той борг насправді вартий.

Займаючись цим проектом, Маск натрапив на дещо, що здавалося очевидною бізнес-можливістю. Сполучені Штати спробували допомогти полегшити боргове навантаження низки країн, що розвивалися, за допомогою так званих облігацій Брейді, які, по суті, були підстрахуванням боргу країн на кшталт Бразилії та Аргентини. Маск побачив, що є можливість зіграти на різниці в цінах. «Я підрахував вартість облігацій, які пропонували як забезпечення, і вона складала близько п’ятдесяти центів за долар, тоді як самі боргові зобов'язання торгувалися за двадцять п’ять центів, — розповів Маск. — Це була просто неймовірна можливість, але цього, схоже, ніхто не розумів». Маск, намагаючись зберігати спокій, подзвонив до Goldman Sachs, одного з найбільших трейдерів на ринку, і закинув гачок щодо плану, який у нього визрівав. Він запитав, скільки бразильського боргу можна купити за ціною у 25 центів. «Той чоловік сказав: "А скільки вам треба?" — і я бовкнув якусь абсурдну суму на кшталт десяти мільярдів доларів», — розповідає Маск. Коли трейдер підтвердив, що це можна зробити, Маск поклав слухавку. «Я думав, що вони геть подуріли, бо на цьому можна було подвоїти свої гроші. Усе гарантував Дядько Сем. Там і думати не потрібно було».

Маскове літо на той момент складалося із заробляння чотирнадцяти доларів за годину і вислуховування доган за використання кавомашини для менеджерів та інші порушення субординації, тож він вирішив, що це його година слави та можливість отримати великий бонус. Він побіг до кабінету свого боса та виклав цю унікальну можливість. «Можна заробити мільярди доларів на рівному місці», — сказав він. Його бос сказав Маскові написати звіт, який незабаром передали генеральному директорові банку. Той хутко відкинув пропозицію, сказавши, що банк вже обпікався на бразильському та аргентинському боргу в минулому і не хотів знову в це вплутуватися. «Я намагався пояснити їм, що справа не в цьому, — каже Маск. — Справа в тому, що це було під довбані гарантії Дядька Сема. Не має значення, що зроблять південноамериканці. Втратити на цьому гроші неможливо — хіба якщо ви вважаєте, що дефолт оголосить Міністерство Фінансів США. Але вони все одно цього не зробили, і я був вражений. У пізніші роки, коли я конкурував із банками, я згадував ту мить, і це додавало мені впевненості. Усе, що банкіри вміють робити, — це копіювати те, що роблять усі інші. Якщо хтось кинеться з кручі, вони теж кинуться з тієї сраної кручі. Якщо посередині кімнати буде лежати купа золота і ніхто не буде його підбирати, вони теж його не підберуть».

Згодом Маск почав замислюватися, чи не створити йому інтернет-банк, і відкрито говорив про це під час практики у Pinnacle Research 1995 року. Юнак Маск читав науковцям лекції про невідворотний рух у напрямку до онлайнових систем, який очікує фінансову систему, але вони спробували притлумити його ентузіазм, сказавши, що минуть ще десятиліття, перш ніж безпека у мережі досягне рівня, з яким споживачі були б спокійні. Втім, у Маска залишилося переконання, що фінансовій галузі не завадить серйозний апґрейд і що він міг би суттєво вплинути на банківську сферу за допомогою відносно невеликих інвестицій. «Гроші не використовують багато пропускної здатності мережі, — сказав він під час промови у Стенфордському університеті 2003 року, описуючи свій хід думок. — Вам не треба якихось радикальних інфраструктурних покращень, щоб щось із ними зробити. Це лише запис у базі даних».

План, який Маск нарешті склав, був більше ніж грандіозним. Як зауважували дослідники у Pinnacle, люди заледве відчували себе комфортно, купуючи в інтернеті книжки. Вони могли зважитися на те, щоб ввести номер своєї кредитної картки, але засвітити у мережі свій рахунок — для багатьох про це не могло бути й мови. Тьху. То й що? Маск хотів збудувати повноцінну фінансову інституцію онлайн: компанію, яка пропонувала б депозитні і поточні рахунки, а також брокерські послуги і послуги страхування. Побудувати такий сервіс було технічно можливо, але пройти крізь регуляторне пекло виконання бюрократичних вимог для створення онлайн-банку з нуля виглядало нездоланною проблемою для оптимістів і абсолютною неможливістю для тих, хто мислив більш помірковано. Це вже не було роздаванням вказівок про те, як доїхати до найближчої піцерії, чи публікацією оголошень про продаж будинку. Це була робота з фінансами інших людей, і якщо сервіс не працював належним чином, це могло мати серйозні наслідки.

Не злякавшись, Маск почав роботу над своїм новим планом навіть до того, як продали Zip2. Він поспілкувався з деякими найкращими інженерами у компанії, щоб зрозуміти, хто з них був би готовий приєднатися до нього у новому проекті. Маск також запитав про думку деяких людей, з якими він познайомився під час роботи у банку в Канаді, з приводу своїх ідей. У січні 1999 року, коли наглядова рада Zip2 шукала покупця, Маск почав формалізувати свій план створення банку. Угоду з Compaq було оголошено наступного місяця. А у березні Маск зареєстрував X.com, фінансовий стартап з назвою, яка звучала як назва порносайту.

Маскові знадобилося менше десяти років, щоб із юнака, який вештався Канадою з наплічником, перетворитися на мультимільйонера, якому було двадцять сім років. 3 двадцятьма двома мільйонами доларів уже не йшлося про те, щоб жити в орендованій квартирі з трьома сусідами; він купив власну квартиру площею під 170 кв. м і зробив там ремонт. Він також купив