Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Ліанна мовчки встала, вийняла рапіру з піхов. Один рух — і в повітрі засвистіло лезо.

— Штормові удари. — сказала вона майже шепотом.

Слідом за словами — серія неймовірно швидких, точних і майже невидимих ударів. Повітря завихрилось. Рухи, злиті з магією, зливалися у бурю — легкість, краса і смертельна ефективність.

— А ти, значить, використовуєш воду? — промовила вона, опускаючи рапіру. — Цікаве закляття. Це ж водяна куля, так? Але розміри… Вперше бачу таку маленьку — і при цьому таку сильну.

— Усе просто, — відповів Дарк. — Менша площа — більша пробивна сила. Я намагаюсь сконцентрувати тиск в одному місці.

— Ммм, — вона кивнула з повагою.

Між ними запала тиша. А тоді, ніби між справою, Ліанна запитала:

— А які в тебе цілі?

Дарк не замислювався довго.

— Хочу стати авантюристом. Щоб мати свободу. Але для цього треба стати сильнішим.

На її обличчі з’явилась сумна усмішка. Вона сіла назад на лавку.

— Колись і я про це мріяла… Але доля вирішила інакше. У дівчат зі знатного роду рідко щось питають. Навіть в матріархальному королівстві. Я пішла в лицарі ордену, бо це єдине, що батько не міг оскаржити. Церква для нього — святе, і навіть він не насмілюється перечити її рішенням.

Вона зітхнула й продовжила:

— Я думала: отримаю повноліття, отримаю документи — і втечу. Стану авантюристкою без потреби в дозволах чи поручителях. Усе здавалося таким простим… Але життя виявилось складнішим.

***

День почався рано.

У кімнаті, яку Дарку виділили в академії, було багато цікавого: дерев’яні меблі з витонченими різьбленнями, підвіконня, що виходило на внутрішній двір, і… будильник.

Саме він був найкращим і найжахливішим одночасно. Маленький пристрій, що стояв на прикроватній полиці, виглядав зовсім знайомо — і водночас зовсім ново. Замість механізмів — магічні руни, що тьмяно пульсували синім світлом. Він працював точнісінько як у його світі: пищав безжально і без зволікань.

Але завдяки йому Дарк встав рано. Ще не звично, але вже необхідно. У своєму світі він любив спати до обіду, але тут кожен день був новим — з незвіданими пейзажами, загадками, людьми, магією. Якби можна було не спати взагалі — він би не спав.

Зарядка. Умився. Фізичні вправи. Розтяжка. Тіло прокинулось, розум налаштувався. Пора вирушати.

Зранку всіх новачків збирали у дворі для ознайомлення з академією. Група виявилася невеликою: Дарк, Ліанна та два молоді хлопці — близнюки. Невисокі, з чорним волоссям і доволі кволим виглядом. Але хтозна, на що вони здатні в магії.

Вела їх Ерріс — член учнівської ради та «найсильніший маг академії». Рішуча, серйозна, зі згорнутою папкою в руках.

— Так, усі на місці, — коротко сказала вона, окидаючи поглядом групу. — Дарк, Каель, Раель, Ліанна. Новачки сьогодні тільки ви.

Вона жестом запросила їх рушати слідом і почала вести внутрішнім двором у напрямку центрального корпусу академії.

— Як ви розумієте, у нас немає одного темпу навчання для всіх. Ви можете навчатись у нас скільки завгодно, але…

Вона озирнулась, її погляд на мить зупинився на Даркові. І хоч вона нічого не сказала вголос — усе стало ясно. Простий одяг, нехитра зачіска — він явно не з заможної родини.

— Але, — продовжила вона, — після двох місяців кожен, хто не покаже потенціалу, переходить на платне навчання. А це, повірте, не дешево.

Дарк мовчки кивнув. Логічно. Академія — не благодійність.

— Що потрібно, щоб залишитись на безкоштовному навчанні? — ніби прочитала їх думки Ерріс. — По-перше, щонайменше 30 годин лекцій на тиждень. По-друге, раз на два місяці — успішне проходження тесту мінімум з чотирьох предметів. І ще одне — будь-яка робота на благо академії враховується як бонус. Це може стати в пригоді, якщо десь провалитесь.

Вони вже заходили в тінь коридору центрального корпусу, коли Ерріс зупинилася перед великою, оздобленою мозаїкою аркою.

— Щоб отримати сертифікат академії, потрібно скласти екзамен на ранг Адепта хоча б у двох напрямках. Серед яких: магія вогню, води, вітру, землі, світла, темряви, таємна магія, алхімія та магія рун.

Вона глянула на близнюків.

— Випускники школи магії, як Каель і Раель, уже мають ранг Маг. Інші, як ви, — Новачки. Наступним рангом буде Посвячений, потім — Маг, і вже далі — Адепт.

Дарк запам’ятовував усе. Він прийшов не просто дивитися. Йому потрібна сила. І він зробить усе, щоб залишитися тут.

Вони проходили крізь коридори академії, один за одним минаючи численні двері.

— Це кабінет учнівської ради, — коротко прокоментувала Ерріс, навіть не сповільнюючи кроку. — Там вирішують більшість питань, що не потребують втручання адміністрації.

Далі — кабінет директора. Масивні дубові двері з золотим гербом академії виглядали загрозливо, як вхід до скарбниці таємниць. Дарк машинально пригальмував — але тільки на секунду.

Вони минали десятки дверей: «Зілля та Отрути», «Кабінет Чаклунства», «Портальні Закляття», «Алхімічна Лабораторія №2»… Назви, що ховали в собі можливості.