Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Поліція не турбувала «Жайворонки» ні того дня, ні за тиждень. Я думала, Філіппо не ризикнув висувати звинувачення, боячись нарватися на зустрічний позов, проте невдовзі на Сонячному березі заявили про його зникнення.

Олівія, господиня і покоївка ніколи не розмовляли зі мною про те, що сталося, і я була за це вдячна, але…

Ні, для мене не існувало жодних «але». Я не хотіла знати, як усе скінчилося. Досить і того, що я знала, чим. Відчувала. Раділа визволенню, потайки розуміючи: нічого не буває просто так.

А коли Філіппо Номес почав потроху стиратися із моїх кошмарів, на безлюдному прибережному острівці знайшли об’їдений крабами скелет. Його впізнали за особистими речами. Сонячний берег трохи засмутився і сказав: «Прикро, звісно, але чаклунам карнаїтів туди і дорога».

Лицемірство, як завжди, перемогло.

Завдяки Філіппо я викинула зі свого життя саме поняття романтичних стосунків. У моїй підсвідомості закоханість асоціювалася із залежністю. Найменше я хотіла ще раз відчути ті згубні почуття… Вони приносили лише розчарування.