Читати книгу - "Останній дракон, Ана-Марія Еріш"

Здається в нас проблема. Там, на галявині перед Лісом Сновидінь, я відчув ще одного дракона. Скажімо так, це моя вроджена особливість через те, що раніше в родині Варгасів досить часто зустрічалася така сила. І ось цей дар передається з покоління в покоління. Але ж більше драконів не існує, хіба не так? Невже ми десь помилилися? Та й спитати немає в кого. Чомусь не хотілося про це розповідати батькам, хоча вони би точно знайшли щось. 

Тому вихід був лише один. Я можу тут довіряти драконам та ще одному метаморфу. Єдине за що я хвилююся, аби Браю це ніяк не нашкодило. Та все ж я рішуче попрямував в його кабінет. Я знав, що можу довіряти йому. Хлопець ж навіть не здивувався, побачивши мене тут. Брай навіть відсунув вбік документи, над якими зараз працював.

- Що сталося? - замість привітання сказав він.

- А я що не можу сюди прийти просто так? - посміхнувся я, сідаючи в крісло.

- В мій кабінет? Ні. - просто відповів друг. - Ти сюди заходиш лише по справах. Тому розповідай, що сталося. А я постараюся допомогти.

І я був впевнений, що він обов'язково зробить все. В мене навіть не було сумнівів чи треба це робити. Однак я вже очікував, що реакція буде бурхливою. 

- Нам треба дізнатися, чи лишилися ще чорні дракони.